“Посієш звичку – пожнеш характер”: сенс виразу
Людина – ці симбіоз двох складових: темпераменту і духовного характеру. Те, що є в людині, – біологія і генетика. Це ті складові особистості, які люди не в силах змінити і як на них вплинути. Назва цього – темперамент, і він буває чотирьох типів:
- Сангвінічний.
- Холеричний.
- Меланхолійний.
- Флегматичний.
Всі люди різні, і це прекрасно. У кожного свій темперамент, і треба це цінувати і поважати в собі. Так як же звичка формує нас, і в чому сенс приказки: “Посієш звичку – пожнеш характер”?
Духовний характер – це зона свободи людини, те, що він сам будує. Для стародавніх греків характер – це друк. Що ж становить наш характер? Прислів’я: “Посієш звичку – пожнеш характер” обумовлена багатьма факторами. Насамперед це моральні звички, які виховуються з дитинства. Найлегший спосіб вижити – скопіювати характер тих, хто займається твоїм вихованням. Вони вже вижили, отже, їх характер адаптований. Саме такий метод формування характеру вибрала природа: діти копіюють своїх батьків. Та інформація, яка отримана в дитинстві, є базисом для подальшого життя. Людина стає тим, ким він хоче стати. Характер людини визначається тим, які рішення він приймає.
