Антиросійська риторика
Партія виступала за позбавлення офіційного статусу російської мови в Білорусі. Російська стала офіційною мовою після скандального національного референдуму в 1995 році, на початку правління Лукашенка, коли пропозицію про надання йому державного статусу отримало підтримку 83,3 % виборців.
Серед значних досягнень фронту було виявлення місця поховання Куропати під Мінськом. Фронт стверджує, що НКВС здійснював там позасудові вбивства.
Від світанку до заходу
Спочатку фронт мав значну популярність завдяки численним публічним акціям, які майже завжди закінчувалися зіткненнями з поліцією і КДБ. Саме парламентарії БНФ переконали Верховна рада (тимчасовий білоруський парламент) відновити історичні білоруські символи: біло-червоний прапор і герб Погоню. У радянський час люди піддавалися арештам на вулицях за використання біло-червоних символів в УРСР.
У 1994 році Позняк сформував так званий тіньовий кабінет, що складається з 100 інтелектуалів БНФ. Першим його прем’єр-міністром був Володимир Заблоцький. Спочатку він містив 18 комісій, які публікували ідеї і пропонували закони і плани з реструктуризації уряду і реформування економіки. Останнє речення про економічну реформу було опубліковано в 1999 році. У противагу уряду Олександра Лукашенка організація підтримує вступ Білорусі в НАТО і Європейський союз.
В кінці 1990-х Народний фронт розколовся на дві партії. Обидві з них стверджують, що вони є законними правонаступниками первісної БНФ. Консервативне крило партії, що правила нею при Зеноне Позняке, стало Консервативно-християнської партії БНФ, а помірне більшість стало сьогоднішньої “Партією БНФ.
На парламентських виборах 2004 року політичне об’єднання входило в Народну коаліцію, яка в результаті не отримала жодного місця. Ці вибори (за даними Місії ОБСЄ/БДІПЛ зі спостереження за виборами) не відповідали стандартам ОБСЄ. Універсальні принципи й гарантовані конституцією права на свободу вираження думок, асоціації та зборів були серйозно порушені, що поставило під сумнів готовність білоруської влади поважати концепцію політичної конкуренції на основі рівного ставлення до усіх поглядів, ідей і політичним силам.
У жовтні 2005 року Олександр Мілінкевич – кандидат, підтриманий БНФ і партією “Зелені”, – був обраний загальнодемократичних кандидатом на президентських виборах 2006 року.
На президентських виборах 2010 року “Партія БНФ” висунула свого кандидата в президенти Рыгора Кастусева, який був тоді заступником голови БНФ. Згідно з офіційними результатами, він набрав 1,97 % голосів.
У 2011 році, після внутрішнього конфлікту, понад 90 членів покинули Партію БНФ, у тому числі кілька видатних ветеранів початкового Білоруського народного фронту, наприклад Лявон Борщевський, Юрій Чадыка, Винчук Вячорка. Це подія іноді називають другим розколом Білоруського народного фронту.
Роль політичних партій в Білорусі практично зведена нанівець, і фронт в цьому плані не виняток. На з’їзді у вересні 2017 року був обраний новий лідер партії Рыгор (Григорій) Кастусев. З’їзд також прийняв рішення про висунення двох кандидатів – Олексія Янукевича і польсько-американського адвоката Юраса Зьянковича – в президенти на наступних виборах. Остаточне рішення щодо єдиного кандидата має бути прийнято в майбутньому.
В 90-е БНФ була однією з найбільш популярних політичних партій та організацій західної Білорусі.
