Датчики визначення диму
В побутових і адміністративних будівлях для визначення виникнення пожежі на початковій стадії застосовуються димові сповіщувачі. В якості чутливого елемента в них можуть застосовуватися димові пожежні датчики, робота яких здійснюється з використанням різних принципів визначення оптичної щільності повітря. Найбільшого поширення набули прилади іонізаційного і оптичного типу.
Основним елементом датчика першого типу є іонізаційна камера, в якій частинки повітря під дією коронного розряду набувають об’ємний електричний заряд. При додатку до електродів напруги постійного виникає рух заряджених частинок – електричний струм.
У камеру за допомогою малогабаритного електричного насоса через циліндричну трубку засмоктується задимлене повітря. Частинки диму, потрапляючи в пристрій, прикріплюються до іонів і роблять їх нейтральними. Величина електричного струму зменшується. Ступінь зменшення залежить від кількості диму, присутнього в контрольованому приміщенні. Граничне електронний пристрій дозволяє встановити значення сили струму в камері, яке буде визначатися сповіщувачем як пожежа.
При визначенні пожежі оптико-електронним методом використовується димова камера, в якій один навпроти одного на різній висоті закріплені світлодіод і фотоприймач одного діапазону довжин хвиль. При відсутності задимлення в місці установки струм в ланцюзі не протікає. При попаданні частинок диму в відкриту камеру відбувається заломлення променя світлодіода. Кількість світла, відбитого від частинок і потрапив на фотоприймач, залежить від ступеня задимленості приміщення в місці установки димового сповіщувача. Від налаштування електронної схеми залежить початок сигналізації про пожежу.
