Виявляється, тут замішаний хутро
При торгівлі цінне хутро продавали не за однією шкірці, а зв’язками, обгорнутими для зберігання у великий шматок тканини. Що цікаво, кожен згорток входило близько сорока шкурок, так як для пошиття однієї шуби саме ця кількість була цілком достатнім. Але в одному такому комплекті могло бути як 39, так і 41 шкурка, тобто все ж не сильно відрізнялося від потрібного. Продавали “сороками” бобровий, соболиний хутро, чому є підтвердження у вигляді згадок в літописах і грамотах.
“…Та п’ять сороків соболя…”, “Та ще двадцять сім сороків бобра…”
Саме походження слова “сорок” в більшості джерел прив’язується до назви того самого шматка тканини, “сорока”. Близьким за звучанням і змістом до нього буде “сорочка”, давньоруське “сорочька”.
Тобто слово, створене як скорочення, для обчислення саме маленьких шкурок, поступово витіснило спочатку існувало “четыредцать”, перекочували в розряд звичайного числівника і прийнявши на себе всі його функції.
