Воєнні та післявоєнні роки
У 1942 р. після випускного шістнадцятирічний Бєляєв вирішив відправитися добровольцем на фронт, але через юного віку його не взяли. Тоді він став працювати на трубному заводі в якості токаря, займався виробництвом артилерійських гільз.
1943-го по досягненні вісімнадцятирічного віку Павло все ж вступив до Ейское авіаційне училище, розміщувати тоді в Сарапуле Удмуртської АРСР. У 1945-му закінчив її і пішов служити в одну з частин ВПС. У серпні-вересні того ж року як льотчик-винищувач брав участь у Радянсько-японській війні, потім служив в авіації ВМФ.
За роки далекосхідної служби Павло Бєляєв налітав понад п’ятсот годин і освоїв десятки видів літаків. З 1956 по 1959 рр. навчався у Військово-повітряної червонопрапорної академії.
Політ у космос
У 1960 р. Павла Івановича зарахували до загону космонавтів. Серед набраних льотчиків він був найбільш віковим і старшим за званням та посадою. Готувався до польотів на кораблях типу «Восход» і «Схід».
18-19 березня 1965 р. сталося головна подія в біографії Павла Бєляєва: в якості командира корабля він здійснив космічний політ. На борту «Схід-2» разом з ним знаходився другий пілот – Олексій Леонов, який під час польоту вперше в світі вийшов у відкритий космос. При поверненні на Землю в роботі системи орієнтації корабля стався збій. Павло Іванович зорієнтував «Восход-2» вручну і запустив гальмівний двигун. Такі операції у світовій космонавтиці були виконані вперше. Льотчики приземлилися в пермській тайзі, в сімдесяти кілометрах від міст Усольє, Соликамск і Березники. Всього їх політ тривав одну добу дві години дві хвилини сімнадцять секунд. Евакуювати космонавтів з глухої тайги вдалося лише через два дні: рятувальникам довелося вирубувати ліс, щоб підготувати вертолітний майданчик.
Після повернення на Землю Павло Іванович Бєляєв отримав військове звання полковника, орден Леніна і звання Героя СРСР.
