Містечко Росош отримав свою назву від однойменного слова, що означає “розсоха” або відгалуження річки, що є притокою Дону. У XVII столітті тут була заснована слобода, яка поступово розросталась, поки в 1923 році не стала містом. У 1939 році в ньому проживали переважно українці – 69 %, росіян було близько 29 %. Зараз ситуація змінилася: українців залишилося менше 13 %. Росош мав важливе стратегічне значення в період Великої Вітчизняної війни, коли тут оселився корпус альпійських гірських стрільців. В ході проведеної операції “гості” з Італії були вибиті з міста нашими військами, втративши понад 30 000 солдатів і офіцерів.
Проте через багато років, Росош альпійські стрілки повернулися з “дарами”.
“Бійтеся данайців, що дари приносять”
На початку 90-х років в Росош прибула делегація з Італії: представники національної Асоціації альпійських стрільців або ANA, до складу якої входять ветерани другої Світової війни, так і їхні нащадки. Девіз даної організації – “Пам’ятати про померлих, допомагати живим”.
Гості запропонували батькам міста побудувати дитячий дошкільний заклад поблизу пам’ятного місця – битви при Миколаївці, яке запам’яталося кожному альпійського стрілку, що залишився в живих. Приймаюча сторона дала свою згоду, мабуть вирішивши, що пропозиція – знак каяття і спроба компенсувати принесене під час окупації зло мирним жителям.
На місці стояв під час війни будівлі, в якому знаходився штаб Альпійського корпусу, волонтери, які прибули з Італії, швидко звели зі свого будівельного матеріалу дитячий сад і дали йому назву “Усмішка”. І всі були задоволені: ще б, в 1993 році, коли в країні було самі знаєте що, місто отримав в дар дитячий заклад! Гості відчували глибоке задоволення…
Крок другий: скверик
Коли прийнятий в дар садок злився з інфраструктурою Росоші, ставши невід’ємною його частиною, від італійських друзів нове пропозицію, від якого батьки міста не змогли відмовитися: закласти недалеко від садочка скверик в кращих традиціях європейського паркового мистецтва. Ідея була, що й казати, приваблива, мабуть настільки, що в дрібні деталі вдаватися не стали – хай італійці висловлюють своє каяття, як вміють.
Маленьке доповнення
Деталь, на яку не звернули пильної уваги – це невеликого розміру пам’ятник. Він представляє (і зараз теж) собою постамент з цегли, на якому знаходиться стилізована під капелюх альпійського стрілка скульптура. Одна її сторона оформлена пером, а інша – зіркою, яка є радянським символом. Напис на пам’ятнику, яку можна прочитати як на російській, так і на італійській мовах, говорить: “Від трагічного минулого через дружнє даний до майбутнього братерського співробітництва”.
Як відомо, народний погляд проникає в саму суть будь-яких задумів, від кого б вони не виходили. Так і в цьому випадку: пам’ятник з капелюхом і пером альпійського стрілка жителі Росоші охрестили “пам’ятником невідомому фашистові”.
Крок третій: альпійський десант
У вересні 2018 року у жителів міста було багато приводів для здивування: Воронезька область стала майданчиком для висадки італійського десанту. Справа в тому, що з часу пам’ятного бою під Миколаївкою минуло 75 років, і цю ювілейну дату залишилися в живих учасники боїв вирішили відзначити урочистою ходою до пам’ятника альпійським стрільцям з покладанням вінків і подальшим поминальним обідом.
Повертаючись назад до часу 26 січня 1943 року, можна сказати, що ні один стрілець з що залишилися в живих, брав участь у битві на ділянці між Миколаївкою і селом Лівенка, не зміг би забути тих днів. Здавалося, сама погода була на боці радянських військ: стрілка термометра опускалася нижче 30 градусів, пронизливий вітер збільшував страждання від холоду, укриттів практично не було, степ кругом, куди не глянеш. Це, м’яко кажучи, не зовсім звичні умови для жителів південної країни: обмороження на тлі масового виснаження особового складу збільшували число втрат багаторазово.
Перехід фельдмаршала Олександра Васильовича Суворова через Альпи був значно ефективніше, та й завдання у нього були благородні: звільнення Італії від французьких військ.
Підсумок операції
Опинившись перед вибором: оточення або прорив, італійці під командуванням генерала Реверби прорвалися крізь кільце, залишивши на полях біля Миколаївки близько 3 тисяч особового складу. Радянські війська не стали витрачати сили і гнатися за альпійськими стрілками, які вже не представляли ніякої небезпеки.
Підводячи підсумки цієї операції, можна сказати, що вона закінчилася плачевно для італійського корпусу: до початку бою його кількість становила 40 тисяч, а вийшло з оточення менше 6 000 стрільців.
Однак уцілілі залишки італійського корпусу стали символом відваги і героїзму на своїй батьківщині. Наслідком цього міфу стала організація акції з добрим назвою “Усмішка” під патронатом національної Асоціації альпійських стрільців, а також щорічні заходи, присвячені пам’яті полеглих під Миколаївкою солдатів і офіцерів.
Скринька з секретом
Пам’ятник альпійським стрільцям у Росоші має якесь доповнення, істотно змінює сам сенс ідеї його споруди: всередині нього знаходяться знайдені в районі проходили боїв останки альпійців. Тому він є не просто символом покаяння і відновлення відносин з народом країни, в якій творилися безчинства і жорстокі знущання. Його можна, скоріше, віднести до надгробками, до яких приходять вклонитися і вшанувати пам’ять загиблих. Так що народна поголоска права – це пам’ятник невідомому фашистові.
Слід зазначити, що в Італії була видана книга, присвячена подіям під Миколаївкою, вона так і називається «Операція “Посмішка”. Повернутися до Росош». Там, зокрема, оповідається про те, що знайдені останки італійських солдатів були зібрані і поховані поруч із пам’ятником, що знаходяться біля дитячого садка в місті Росоші.
Виходить, що в Італії знають про вміст пам’ятника, а в Росоші не здогадувалися до останнього моменту. Це, звичайно, можна пояснити тим, що ніяких відповідних написів на пам’ятнику немає. Однак це споруда будувалася не в безповітряному просторі і не в пустелі: збиралися рештки, захоранивались… і жодного питання у влади не виникло?
Ймовірно, батьки міста всі як один в потрібний момент повернули голови в протилежний бік…
Героїзація постфактум
У 2003 році в Росоші відбулися святкування з нагоди 10-річчя відкриття дитячої дошкільної установи, на які прибула делегація з майже 500 представників національної Асоціації альпійських стрільців. Захід відбувся завдяки попередньою домовленістю з адміністрацією міста. Урочиста хода гостей в примітних капелюхах з пір’ям, прапорами і прапорами залишило у жителів міста стан легкого шоку і гіркий “післясмак”.
В урочистому огляді брали участь натовські генерали і очолював район Володимир Гриньов, який за великі заслуги перед гостями отримав статус “почесного альпийца”. Пан Гриньов з тих пір став частим гостем сонячної Італії, а слідом за ним туди потягнулися і нові державні діячі: Юрій Мишанов, мер міста Едуард Марков і дослідник-краєзнавець Алім Морозів.
Епілог
Про пам’ятник альпійським стрільцям у Воронежі, що є обласним центром, знають на найвищому рівні не один рік. Він міг з’явитися в дивні 90-ті роки, коли фінансова питання переважував патріотичну бік. Проте сьогодні це надгробок – символ повної втрати духовних орієнтирів у чиновників, за дивним збігом обставин стоять на чолі міста і області.
