Основні ознаки гордині
Так просто її визначити? Коли людина веде себе зарозуміло, хвалиться перед усіма своїми заслугами, ні в гріш не ставить думку інших про себе, це очевидно. Така поведінка чітко показує, що людина загруз в гордині. Але в православ’ї ознаки гордині розуміються більш широко.
До них відноситься і перебільшена гордість. Вона проявляється в бажанні людини звеличувати свої заслуги. Він вважає це рисою свого характеру, свободою від думки оточуючих, своєю винятковою значущістю.
Розповідаючи про себе, часом дуже складно утриматися від того, щоб не повідомити уважному слухачеві все, що було, є і що буде відбуватися з вами. Якщо у світському суспільстві це вважається звичайною балакучістю, то в православ’ї така поведінка також відноситься до одного з ознак страшного гріха – гордині.
Ніхто не хоче визнати, що спілкування тільки з успішними людьми та зневажливе ставлення до тих, хто нічого не добилися в житті, називається зарозумілістю. Воно також живить і підгодовує гординю людини, змушуючи його все більше занурюватися в гріх.
Як часто можна почути фразу «Якщо не я, то хто?» Відмінний привід задуматися над тим, чи дійсно це необхідність чи чергова ознака гордині? Егоїзм править світом, люди відривають суспільні норми заради виділення своєї особистості з натовпу.
Навіть банальне хвастощі, яке багато хто сприймає з посмішкою, є одним з ознак гріха. Перш ніж розповісти про свої успіхи, варто задуматися, чи потрібно це слухачам, що вони придбають від цієї розмови, що ви отримаєте.
Іноді трапляється й так, що в душі людини накопичуються образи. Образливість – ознака гордині. Це може бути пов’язано з реальними подіями чи поведінкою людей, але часто людина сама придумує образи, які ні з ким і ні з чим конкретно не пов’язані. Подібна образливість також живить гординю. Іноді навіть в реальній ситуації, коли розгорається справжній конфлікт, переможець не намагається вразити свого опонента, а просто відкриває йому очі на реальність. Переможений починає вважати переможця своїм ворогом з-за незгасну образи. Покопавшись в своїй душі, кожен може відшукати подібні випадки. Не варто насолоджуватись своїми емоціями. Вони вирощують гординю подібно хорошому удобрення.
Дратівливість, яка стала невід’ємною частиною нашого життя, теж має свій початок в гордині. В народі є чітке визначення: «Мене все дратує!» Останнє слово в цій фразі чітко показує, на кого працюють наші емоції.
Як можна спокійно ставитися до людини, яка веде себе неправильно? Але це теж ознака гріха. Кожна людина – це особистість зі своїми перевагами і недоліками. Не можна сприймати людину, як зручні меблі. Це – цілісний характер. Якщо він надходить не так, як хочеться вам, це ще не привід зневажати його. З його точки зору невірно живете ви. Але він вас не вчить, а сприймає таким, який ви є.
Як часто можна чути від молоді, що заповіді, дані людям самим Господом, давно застаріли, що зараз не ті часи, щоб їх дотримуватися. Але і це веде людей до виховання в собі якостей гордія, для якого навіть Господь не авторитет.
«Возлюби ближнього свого» – це основна заповідь, дана нам Ісусом. Слідуючи ній, можна сказати, що злість на людей і ненависть до них автоматично зараховуються до гріхів, тобто до ознак гордині.
Коли людина впевнена у своїй неймовірній значущості, це означає, що в його душі оселилося марнославство. Складно відмежувати його від гордині, так як воно і є одна з ознак цього гріха.
