Теорія Зигмунда Фрейда
Спочатку поговоримо про структуру особистості в концепції психоаналізу. Отже, за теорією Фрейда особистість складається не тільки із свідомості людини, але з декількох взаємодіючих компонентів.
Супер-Его (Над-Я) – це несвідома частина, яка купується ще до появи мови у людини. В неї входять різні норми поведінки, табу і заборони, сформовані культурою. Сюди відносяться також всілякі сімейні заборони, які викликають у індивіда відчуття провини і хворобливого страху.
Ід (Воно) – також несвідома і найбільш примітивна частина, в яку входять всілякі бажання і лібідо. Це виключно давні, архаїчні потягу, які здебільшого агресивні і наповнені сексуальністю.
Его (Я) – це свідома складова, яка реагує на події в реальності й допомагає людині адаптуватися до неї. Вона є своєрідним посередником між двома іншими частинами, обидві з яких є неосознаваемыми. Его змушене постійно роздвоюватися, щоб забезпечити взаємодію Супер-Его та Ід, між біологічними бажаннями, властивими кожному, та моральними нормами, які висуває суспільство.
В принципі, можна розглядати дві основні сторони несвідомого, за Фрейдом. Одна з них, неусвідомлювана і невербализируемая, частина є невід’ємним елементом людської психіки. Таким чином, остання поділяється на дві невідповідних (про це мова піде пізніше) частини. Інша сторона ділиться, у свою чергу, на два его-стани – Супер-Его та Ід.
