Нафтопровід «Східний Сибір – Тихий океан» (ССТО) є грандіозною трубопровідною системою. Вона сполучає Західно-Сибірський і Східно-Сибірське родовища нафти з портами Примор’я на узбережжі Тихого океану. Забезпечує вихід Російської Федерації на ринки нафтопродуктів Азіатсько-Тихоокеанського регіону.
Географія маршруту
Свій початок ССТО бере в Іркутській області, мине республіку Саха-Якутія, Амурську, Єврейську автономні області та Хабаровський край. Кінцева точка маршруту – затока Знахідка в Приморському краї.
Нафтопровід будувався держкомпанією «Транснефть», їй же і управляється.
Історія
Свою історію трубопровід починає відраховувати з 70-х років ХХ століття. Тоді у СРСР з’явилися плани збудувати систему трубопроводів для виведення нафти з центральних областей країни на узбережжі Тихого океану. Були проведені попередні геологорозвідувальні роботи. Однак цим задумам не судилося збутися
Але наприкінці ХХ століття ця ідея почала поступово втілюватися в життя. Ініціатором будівництва нафтопроводу виступило керівництво компанії «ЮКОС». Однак його кінцевою точкою був визначений Китай.
Перша угода про наміри, передбачуваному маршруті транспортування і особливості його експлуатації було підписано влітку 2001 року Прем’єр-міністром РФ і Головою КНР. Після цього, протягом деякого часу представники сторін робили спроби з реалізації проекту стосовно інтересам окремо взятої країни, що не дозволило зрушити процес з мертвої точки.
Навесні 2002 року корпорацією «Транснефть» було розроблено проект без участі китайською стороною. При цьому маршрут повинен був пролягати з Ангарська в Знахідку. Цей план активно підтримав уряд Японії.
Через рік обидва проекти злили в один – нафтопровід «Східний Сибір – Тихий океан». Згідно з новим планом, головна нитка трубопроводів йшла з Ангарська в затоку Знахідка. При цьому передбачалося відгалуження від нього на китайський місто Дацин.
Влітку цього року, після розгляду екологічною комісією Міністерства природи РФ, проект був забракований, так як він повинен був пройти через природоохоронні місця і заповідники. Внаслідок цього «Транснефть» змушена була змінити точку початку з міста Ангарська на місто Тайшет, а кінцевою визначити бухту Козьміна.
Будівництво
Початок будівництва цієї найбільшої нафтопровідної системи почалося в квітні 2006 року. Перша черга проекту, названа «ССТО–1» введено в експлуатацію в грудні 2009 року. Це був трубопровід від міста Тайшет до станції «Сковородино» (нафтоперекачувальна станція).
Протяжність ССТО-1 склала 2694 кілометра при потужності перекачування нафти в 30 мільйонів тонн на рік.
У квітні 2009 року, згідно з раніше досягнутими домовленостями, почалося будівництво відгалуження від трубопроводу в бік Китаю. Введено в роботу наприкінці вересня 2010 року.
2-я черга трубопроводу «Східний Сибір – Тихий океан» (ССТО–2) запущена в роботу в кінці 2012 року. Протяжність цієї ділянки, який пов’язав нафтоперекачувальну станцію «Сковородино» (Амурська область) з нафтовим портовим терміналом «Козьміно» у міста Находка, становить 2046 км.
Характеристика трубопровідної системи
Загальна довжина нафтопроводу «Східна Сибір – Тихий океан» становить 4740 км. Нафту, яка постачається цієї трубопровідною системою на світові ринки, стала називатися ESHPO. До початку 2015 року потужність першого ділянки, ССТО-1, була доведена до 58 млн. тонн у річному обчисленні. Потужність перекачування відгалуження до китайського Дацин, яке бере свій початок в «Сковородино», складає 20 млн тонн нафти в рік.
Введення в експлуатацію нафтопроводу дозволило значно зменшити витрати на прокладку та енергопостачання іншого масштабного проекту Росії – газопроводу «Сила Сибіру».
Передбачається, що до 2020 року потужність ССТО-1 збільшать до 80 мільйонів тонн на рік.
Нафтопровідна система дала можливість підключення до неї двох об’єктів Далекосхідного російського регіону: у 2015 році – Хабаровський нафтопереробний завод; в 2018 році – Комсомольський.
В даний час ведеться розробка проектної документації з будівництва НПЗ в кінцевій точці трубопроводу «Східний Сибір – Тихий океан».
Труднощі при прокладанні траси
У процесі прокладки ССТО будівельники були змушені вирішувати складні технічні питання. Це пов’язано з відсутністю на місцях необхідної інфраструктури. У роботах задіяли всюдиходи, авіацію (вертольоти), які здійснювали контроль над загальною обстановкою.
Будівництво серйозно ускладнювалося складними природними умовами, такими як сейсмічна активність і низькі температури. Серйозні перешкоди створював і рельєф місцевості на всьому протязі маршруту нафтопроводу «Східна Сибір – Тихий океан». Водні перешкоди, непрохідна тайга, болотисті місцевості утруднювали підвезення необхідного обладнання та обслуговування зводяться комунікацій.
Але незважаючи на всі наявні проблеми, проект створив необхідну інфраструктуру: благоустроєні селища, дороги вздовж траси, системи ліній електропередач, очисні споруди і т. п. Всі комунікації були забезпечені системами охорони та зв’язку.
Протести
Перед початком будівництва, на початку 2006 року, вже готовий до реалізації проект «Східна Сибір – Тихий океан», який розробила державна компанія «Транснефть», що був забракований. Це було пов’язано з тим, на думку державної екологічної експертизи, що його маршрут проходив у складній сейсмологічній зоні поруч з північними берегами озера Байкал.
Подальші дії «Транснафти» за лобіювання своїх планів призвели до поступок з боку Державної Думи Російської Федерації, і вона зняла обмеження на будівництво поблизу байкальських берегів.
Процеси навколо нафтопроводу «Східна Сибір» отримали і великий суспільний резонанс. На всьому протязі передбачуваної траси від Байкала до Амура пройшли акції протесту. Особливо активно природоохоронні активісти були проти робіт з укладання трубопроводу поруч з озером. Вони доводили, що плановані заходи захисту не можуть запобігти серйозних і катастрофічних наслідків, якщо відбудеться розлив нафти або інша аварія нафтопроводу «Східна Сибір – Тихий океан».
Роль президента РФ
Поступово вимоги громадськості, яка виступає проти будівництва нафтопроводу, почали набувати і політичні відтінки. Окремі активісти стали висувати гасла за відставку уряду і Президента Росії
Президент РФ Ст. Путін влітку 2006 року став на бік екологів і зажадав вести прокладку нафтопровідної системи не ближче 40 км від північного узбережжя Байкалу.
В результаті таких заперечень з боку глави держави проект траси трубопроводу «Східний Сибір – Тихий океан» (ССТО) був переглянутий, і роботи почалися набагато північніше Байкалу.
Перевірки
Процеси будівництва трубопроводу корпорацією «Транснефть» неодноразово перевірялись. Перша з них була ініційована Державною Думою в серпні 2007 року. У своєму запиті ініціатори вказували на той факт, що терміни робіт істотно відстають від планових показників. Це призвело до початку перевірок Рахунковою палатою РФ (з лютого 2008 року) процесів освоєння виділених на нафтопровід «Східний Сибір – Тихий океан» державних коштів.
Через рік оголошено, що перевірка завершена. За її результатами встановлено факт розподілу без конкурсу понад 75 млрд. рублів.
У березні 2010 року С. Степашин, керівник Рахункової палати РФ, на виступі в Державній Думі РФ повідомив, що його структурою виявлені факти шахрайства з боку керівництва «Транснафти». Державі завдано збитків у розмірі 3.5 млрд руб. З ініціативи Рахункової палати розпочато кримінальну справу, що знаходиться у виробництві Слідчого комітету РФ.
Однак у вересні 2011 року голова уряду РФ Володимир Путін повідомив, що жодних претензій до «Транснафти» з питань будівництва ССТО не є. Діянь, що підпадають під кримінальне переслідування, не встановлено.
