Традиційні технології будівництва із залізобетонних конструкцій на даному етапі переживають кризу, пов’язаний з успішним освоєнням альтернативних методів спорудження несучих конструкцій. Кладочні матеріали займають особливе місце в цьому напрямку монтажних робіт, дозволяючи споруджувати дешеві об’єкти з високими ізоляційними якостями. Ближче всього до бюджетного сегменту знаходиться технологія виробництва піноблоку, яку можна організувати навіть в умовах домашнього господарства.
Що таке піноблок?
Виріб входить у широку групу стінових блокових матеріалів, яку також формують цегляні і кам’яні матеріали. Принциповим конструкційним відзнакою піноблоку є комірчаста структура. Саме за її рахунок досягаються високі показники ізоляції і особливо утеплення. Зазвичай серед слабких місць даного матеріалу називають низький рівень міцності, що справедливо, якщо проводити порівняння з аналогічними характеристиками того ж цегли. Це пов’язано з тим, що щільність комірчастої структури в залежності від застосовуваної технології виробництва піноблоку варіюється від 400 до 1200 кг/м3, в той час як у рядової цегли вона досягає 3000 кг/м3.
Тим не менш структурна слабкість не заважає використовувати піноблок в якості конструкційного матеріалу, хоч і з обмеженнями. Як уже говорилося, його переваги зумовлені і економічними факторами. По-перше, це пояснюється низькою собівартістю виробництва – як в частині сировинного забезпечення, так і в технології організації виробничого процесу. Як показує практика, бізнес по виробництву піноблоків при щорічному обсязі випуску близько 10 000 тис/м3 дохід становить близько 1-1,2 млн руб. Інша справа, що в цій ніші є свої ризики, тому спочатку потрібно всебічний аналіз попиту та конкурентності на певній майданчику. По-друге, як і більшість ніздрюватих бетонів, піноблок є легким і стійким перед зовнішніми факторами впливу матеріалом, тому можна розраховувати на зниження витрат при здійсненні логістичних процесів.
