«Самотність» і слава
У 1935 році Вірта створює свій magnum opus – роман «Самотність», що оповідає про боротьбу з антоновським повстанням у 20-х роках. Роман, прихильно зустрінута критикою і аудиторією, за один тільки 1936 рік видається понад 20 разів. Критики порівнюють його з «Тихим Доном» Шолохова. У 1937 році за мотивами «Самотності» Вірта пише трагедію «Земля», що успішно ставиться в Мхаті. У 1939 році роман стає основою опери молодого драматурга Т. Н. Хреннікова «В бурю», а в 1964 році за його мотивами режисер Всеволод Воронін знімає фільм «Самотність».
У 1941 році роман приносить Вирте Сталінську премію другого ступеня.
Спочатку письменник планував створити цикл з шести романів про народного життя, що охоплює період від кінця XIX століття до сучасності, але продовжує «Самотність» роман «Закономірність» (1937) був зустрінутий досить холодно. Про нього негативно відгукуються такі авторитетні діячі культури, як Шолохов і Макаренка (рецензія останнього в «Літературній газеті» була названа «Закономірна невдача»). Роман «Вечірній дзвін» (1951), що оповідає про події, що передують описаним в «Самоті», теж не здобув популярності і став останнім у циклі.
Ще три Сталінських премії Микола Вірта отримав в 1948, 1949 і 1950 роках за п’єси “Хліб наш насущний” (1947) і “Змова приречених” (1948) і кіносценарій “Сталінградська битва” (1949).
У знятому за сценарієм Вірти режисером Володимиром Петровим двосерійному фільмі чимало уваги приділено полководницький мудрості товариша Сталіна.
