Представник «Дегенеративного мистецтва»
З 1930 року НСДАП стала другою за величиною фракцією в Рейхстазі, політичні умови в Німеччині змінилися, а разом з ними і погляди на культуру. Повний захоплення влади нацистами раптово закінчив кар’єру Макса Бекмана. У квітні 1933 року він був звільнений без попереднього повідомлення з посади професора у Франкфуртській державної академії. Художник переїхав у Берлін, де зняв квартиру.
Найбільш значним етапом у берлінський період Бекмана між 1933 і 1937 роками стало створення триптихів. Широкомасштабні формати своїх ранніх робіт художник в 1930 роках замінив творами, що складаються з трьох частин, об’єднаних загальною ідеєю. Змінився радикально не тільки розмір творів, але і його відношення до творчого процесу, навколишнього світу, життя і долі. Вивчаючи окультизм та теософію, розмірковуючи над ідеєю вторгнення видимого в світ незримий, він відроджує в своїх творах алегорію.
При націонал-соціалістів з 1936 року почав діяти повна заборона на твори сучасного мистецтва щодо придбання та виставок державними музеями, торгівлі і, в деяких випадках, виробництва. Макс Бекман став для нацистів одним з найбільш ненависних художників. З німецьких музеїв були конфісковані 190 його творів, як «дегенеративні». Деякі з цих робіт були продані за кордон, інші знищені.
17 липня 1937 року подружжя Бекманн емігрували в Амстердам, а через два дні в Мюнхені нацистами була відкрита виставка «Дегенеративного мистецтва», яка потім демонструвалася по всій Німеччині. Бекман був представлений в експозиції десятьма картинами і дванадцятьма графічними роботами. Подружжя прожило в Амстердамі 10 років, ще один переїзд в Париж став для них неможливим, тому що у вересні 1939 року почалася Друга світова війна.
