Неокорпоративизм
Як вважають багато дослідників-політологи, наприкінці XX ст. корпоративізм пережив черговий занепад. Ефективність та корисність корпорацій значно знизилася, а сама система трансформувалася від соціальної до ліберальної.
Під неокорпоративизмом в сучасній політології розуміють інститут демократії, який служить для узгодження інтересів держави, бізнесменів і фізичних осіб, найнятих для виконання робіт. У цій системі держава регулює умови переговорного процесу і основні пріоритети, виходячи із загальнонаціональних інтересів. Всі три складові корпоративізму виконують взаємні зобов’язання та угоди.
Класичний корпоративізм і неокорпоративизм мають великі відмінності. Останній не є соціальним католицьким феноменом, як це було в Середньовіччі, і не має відношення до будь-якої ідеології. Він може існувати і в тих країнах, де відсутня демократичний устрій та історичні традиції цехового товариства.
