Розвиток кавалерії
Кіннота існувала у південних слов’ян в VII-VIII століттях н. е. Пізніше вона зустрічається і у Середньовіччі – у часи лицарів в Європі. У IX-X століттях кавалерія — це обов’язковий рід військ в Стародавній Русі. Надалі вона також існувала при Дмитра Донському і Олександрі Невському, які відомі своїми великими перемогами. Чингізхан, котрий підкорив у свій час велику частину світу, також була кіннота, що мала свої особливості.
Після появи вогнепальної зброї кавалерія видозмінюється: переглядаються способи і методи ведення бою. В авангарді починає виступати легка кіннота, озброєна вогнепальною зброєю. З’являються полки і загони кавалеристів.
У нашій країні кіннотники перебували на службі і в громадянську війну, і Велику Вітчизняну. Під час боротьби з фашистами кавалеристи показали свою ефективність у боях з противником, не маючи кулеметів і гармат. Кіннота – це той рід військ, який перебував на службі практично в кожній країні світу і раз по раз демонстрував свою ефективність.
