Течії всередині братства
Всередині самого Кирило-Мефодіївського товариства існувало дві течії. Еволюційне, або ліберально-буржуазне, і революційний, або народно-демократична.
Вони дотримувалися єдиних принципів, але при цьому розходилися в тому, які з них вважати самими головними і першочерговими.
При цьому багато в чому у своїх поглядах і ті, і інші були близькі до московських слов’янофілів. У 1980-х роках це навіть стало предметом спеціальних досліджень. Відмінність та тотожність у їхніх світоглядах наочно можна простежити на прикладі славянофила Федора Чижова, який був заарештований у справі про Кирило-Мефодіївському братстві. Навесні 1847 року його заслали на Україну після тимчасового ув’язнення.
Лідери
Крім Костомарова, було багато інших яскравих і відомих учасників Кирило-Мефодіївського братства. Серед них, в основному молоді інтелігенти, студенти та викладачі Харківського та Київського університетів.
До ліберально-буржуазної течії належав сам Костомаров, а також композитор Опанас Маркович, фольклорист Пантелеймон Куліш, педагог Олександр Тулуб. Вони були переконані в братерство і єдність слов’ян, важливості розвитку української культури.
Революційно-демократичні погляди поділяли публіцист Микола Гулак, поет Георгій Андрузький, громадський діяч Іван Посяда. Великий вплив на формування ідей і поглядів зробив Тарас Шевченко, який приєднався до братства у квітні 1846 року. Він був прихильником революційного течії.
