«У полі танки гуркотіли» – народна пісня-переробка часів Великої Вітчизняної війни в численних інтерпретаціях розповідає про загиблих героїв-танкістів. Під залпи баштових знарядь» їх проводжали в останню путь. Чи не проводжали: рук не вистачало, війна йшла про живих би не забути. Що вже говорити про залозі – місця боїв густо политі кров’ю, засипані залишками артзнарядь, вантажівок, літаків. Бойові машини по лісах, полях, болотах громадилися страшними пам’ятками. Але так ними не стали…
Продається танк
У повоєнне десятиріччя середини ХХ століття було не до пам’ятників: підбиті бронемашини, іншу техніку жителі територій, де проходили бої, здавали в металобрухт, поповнюючи сімейні бюджети. Безвісти зниклих солдатів десятиліттями знайти не могли, кинуті “тридцять четвірки” не цікаві нікому, крім дітей та видобувачів брухту.
У 80-х роках ХХ століття дійшла черга до іржавих раритетів другої світової війни. «Вахти пам’яті», пошукові загони, чорні копачі – всі зайнялися кинутими танками, підбитими літаками, паралельно знаходячи останки солдатів, відновлюючи імена. Техніка і зброя Великої Вітчизняної представляє історичний інтерес у одних і комерційний інших. Мисливці за грошима, приміром, під Вязьмою (або Твер’ю) відкопали в яру абсолютно цілий німецький T-III. Потім знайшли покупців в Прибалтиці, розібрали машину під металобрухт. Спасибі пильною митниці – раритет залишився в Росії.
Колекціонери військової техніки готові купувати бойові машини другої світової війни за мільйони доларів. Затриманий T-III в робочому стані коштує 5 млн. руб., Т-IV («Тигри»), «Пантери» з курської битви на чорному ринку коштують ще дорожче. Копачі продають пам’ять про радянських героїв другої світової, наче це їх власність.
Кому належать підбиті танки
Кілька років тому новинні стрічки оповідали, що голлівудський актор Бред Пітт купив радянський Т-54. Стоїть він у Лос-Анджелесі, представляючи частина історії великого СРСР. А росіянам, виходить, історія не потрібна? Хто господар покинутих і забутих танків ВВВ? Згідно з федеральним законом – Міністерство оборони, яке має наказ N 845 про збереження знайдених артефактів, окремих частин, не кажучи про техніку, яку після техогляду можна завести.
За законом збереження пам’яті про полеглих у тій страшній війні, все, що буде знайдено на місцях боїв, повинно здаватися у військові комісаріати. Напевно, далі це повинно передаватися музеям. Але ні – музейні працівники не можуть знайти грошей, щоб викупити історичну цінність у «перехожого, що випадково откопавшего в лісі підбиту військову машину на гусеничному ходу».
Чорні копачі – дуже добре знають історію, ретельно вивчають долі та шляхи покинутих танків. Біда в тому, що нащадки не побачать, не впізнають, не переймуться: там, де балом історії правлять гроші, про моральність не думають.
Знайти, щоб пам’ятати
Історія великої держави, яка перемогла коричневу чуму фашизму, збережена у зкорченому вибухами залізі, збирається і справжніми патріотами – пошуковими групами музеїв, молодіжних організацій. Вони збирають експонати для нащадків, щоб діти дітей пам’ятали «якою ціною завойовано». Причому бойове залізо, танк, кинутий в лісі, знайти майже нереально, вся легка здобич вже зібрана. Нині пошуковці машини піднімають з дна річок, боліт, де потрібні зусилля багатьох, а не одного жадібного копальника.
Ретельно вивчаються архіви, збираються спогади очевидців, тепер вже онуків, які слухали дідів-ветеранів, але не всі запам’ятали. Інформація перевіряється, люди похилого віку йдуть, час летить. І все ж удачі трапляються.
Ар’єргард відступає
Московський пошуковий клуб «Ар’єргард» піднімав «експонати ВВВ» з водойм, дарував музеям Росії, встановлював на п’єдесталах. Цю історію можна помацати руками, відчути, оцінити трагедію і міць військового урагану, крошащего броню, як шматочок крейди. В архіві пошукачів чимало піднятою і відновленої техніки:
- Важкий КВ-1 (Клим Ворошилов) піднято з дна Неви, переданий Музею битви за Ленінград.
- Т-34-76 «Сміливий» дістали з дна озера в д. Малахово Псковської обл.
- Т-34 піднято з озера д. Зеленкино. Ще один такий же витягли без вежі.
- ВІД-34 – унікальний середній танк ВВВ витягнуть з болота близько д. Батово та ін.
Громадська некомерційна організація ліквідована влітку 2018 р.
Могила на дні
Ось кілька прикладів роботи пошуковиків в новому тисячолітті. На жаль, але через 78 років з часу початку Великої Вітчизняної війни ми так і не віддали почесті всім загиблим за свободу своєї Вітчизни. Сотні покинутих танків ще чекають пошуковиків.
Белгородчина. На півдні головного зіткнення в Курській битві, в заплаві сіверського Дінця, у 1943 р перебували радянські і німецькі дивізії – учасниці Вогненної дуги. Місце близько с. Ржавець називають танковим кладовищем: за один день 12 липня підбито і знищено більше сотні машин.
Місцеві пошуковці виявили на глибині двох метрів замулений остов Т-34. Семитонную машину насилу підняли: 70 років тому вибух прогримів зсередини, вибухнув боєкомплект. Останків екіпажу не було. Місцевий житель розповів, як семирічним хлопчиком чув, що бійці підірвали пошкоджену машину і пішли городами. Ця знахідка стала експонатом Музею в легендарній Прохорівці.
Білорусія. В Поліссі співробітники історичного музею ВВВ на колишній переправі через річку знайшли радянський танк в пристойному стані. Виявили за архівними документами за допомогою спеціальних приладів. А підняти не можуть – коштів не вистачає.
Пошукова група ВКК «Лінія Сталіна» за час існування витягла з води кілька бойових машин ВВВ: важкий КВ, легкий БТ-7, кілька Т-34, а також пару німецьких машин.
Сєвєроморськ. В Баренцевому морі із затонулого в 1943 р. американського транспорту «Баллот» піднято M3 Lee, середній танк, не дійшов до фронту. Основну частину вантажу врятувати вдалося, цій машині не пощастило. Североморцы відновили техніку, передали в музей. Мало що знають нащадки про допомогу союзників під час тієї війни. Виявляється, не тільки тушонку доставляли вони з Америки по північному шляху.
Волгоград. З дна річки Добра під Суровикин піднято радянський легкий Т-60, який отримав пошкодження під Сталінградом.
Т-60 фашисти називали «сараною», вони були швидкі, маневрені, перевозили піхоту під час бою з місця на місце. Але для «залізних котів» – “Пантер” і “Тигрів” – вони ставали легкою здобиччю. Наші називали машину «БМ-2» – братська могила на двох.
Всього знайдено шість таких раритетів – мрія військових музеїв. Побачити його можна в музеї-заповіднику Сталінградської битви. Кількома місяцями раніше тут же дістали Т-34.
Тверська область. У Завидовском заповіднику в ході «Вахти пам’яті» виявлено німецький танк, ймовірно командирський. Таких в роки ВВВ випущено всього 200 одиниць. Реставратори встановили марку, пошуковики збирають історію техніки.
Московська область. В лісовій глушині влітку 2018 року сільський житель випадково натрапив на бойову машину часів Великої Вітчизняної. Село не вказується, щоб любителі металобрухту не схаменулися. Кинутий німецький танк, наполовину пішов у землю, іржавіючи, чекає істориків і тих, хто зможе дістати його з землі.
Тульська область. Два примірники військової техніки виявили на дні річки в Новомосковському районі. На момент появи інформації не було відомо ні належності до чиїмось ВС, ні марки. Але підготовка до підняття техніки вже велася.
У 1941 р під Тулою воювала Казахська дивізія. У Північному Казахстані числяться зниклими без вісті 16 тис. солдатів. Пошуковики в ході дослідження дна Ока виявили радянський Т-34, що лежить на вежі, сильно замулений.
Курильські острови. На далекому острові Шикотан на оборонних позиціях досі іржавіють кинуті танки Другої світової війни. Коротка японська війна, яка завершила історію Другої світової, німим докором вищиряється стовбурами і вежами із землі. Немов попереджає про страшні наслідки воєн.
Повернення з небуття
Історій про танки Другої світової, які були покинуті і забуті 70 років тому, в Інтернеті чимало. Але якщо знати, що тільки в одній Курській битві, найбільше танковому бою, брало участь більше шести тисяч боемашин і самохідних знарядь, всі знахідки XXI століття стають краплею в морі.
Пошукові загони роблять велику справу практично на голому ентузіазмі, без допомоги і підтримки держави, яка є правовласником знахідок військового часу. І друга світова війна для нас не закінчиться, поки не буде похований прах останнього безвісти зниклого солдата. Поки всі залізні учасники боїв не виявляться музейними свідками другої світової.
