Реформація
Ще одне велике розділення в Церкві відбулося в XVI столітті з протестантською реформацією, після чого багато частині західної церкви відкинули папську владу і деякі з навчань Західної Церкви того часу і стали відомі як «реформатори», а також “протестанти”.
Стався набагато менш великий розрив, коли після першого Ватиканського собору Римської католицької церкви, в якому він офіційно проголосив догму про непомильність папства, невеликі кластери католиків в Нідерландах і в німецькомовних країнах сформували Старокатолическую (Алькатолидскую) церква.
Труднощі термінології
Використання термінів «кафолічність» і «католицизм» залежить від контексту. Протягом часів, що передують Великого розколу, це відноситься до Нікейського Символу віри й особливо до принципів христології, тобто до відторгнення аріанства. У часи після Великого розколу католицизм в особі католицької церкви об’єднує Латинську, Східно-католицькі церкви грецької традиції і інші східні католицькі парафії.
Літургійні й канонічні практики розрізняються між усіма цими конкретними Церквами, складовими Римську і Східну Католицькі Церкви (чи, як називає їх Річард Макбриен, «Причастя католицьких церков»). Порівняйте це з терміном «Католікос» (але не католицизмом) по відношенню до глави Особливої Церкви в Східному християнстві. Втім, значення православної кафоличної церкви є швидше номінальним.
В католицькій церкві термін «кафолический» розуміється як «охоплює тих, хто хрещений і в спілкуванні з Папою».
