Неспокійний час великих географічних відкриттів і колоніальних захоплень європейських держав востребовало необхідність появи нових правових доктрин, які стали б служити серйозним обґрунтуванням для вирішення спірних питань, що виникли при зіткненні інтересів двох або більше держав. Довгоочікуваною відповіддю на потреби мореплавства стали сформовані юридичні принципи, з яких найбільш важливим вважається “відкрите море”. Ця концепція вперше була введена в XVII столітті голландським ученим Гуго Гроцием (Гуго де Грооту). І як вірно потім помітив В. В. Лукшин, надалі вона придбала всеосяжний характер і на ній дотепер базується свобода судноплавства.
Поняття «відкрите море»
Безкрайні простори морів і океанів, які беруть початок за зовнішніми межами територіальних вод та економічних районів, загальноприйнято іменуються «відкритим морем». Незважаючи на те, що певні ділянки цих водних просторів володіють різним правовим режимом, вони наділені однаковим правовим статусом: дані території не підпорядковані суверенітету жодної держави. Вивільнення відкритого моря з-під впливу суверенітету окремої країни або групи держав було важливою частиною історичного процесу, якому супроводжувало визнання права за кожним народом вільно користуватися нейтральним простором.
Таким чином, відкрите море – це частини моря (океану), які знаходяться в загальному користуванні всіх держав на підставі їх повної рівності. Експлуатація відкритого моря грунтується на затвердження загальноприйнятого постулату, що визначає, що ніяка держава не має права встановлювати своє правління на територіях відкритого моря і повітряного простору над ними.
