Односторонній розлучення
На початку дев’ятнадцятого століття будь-який чоловік міг розлучитися зі своєю дружиною на підставі невірності, яке, однак, було непридатне до чоловіка. Дружина не мала права відмовити чоловікові в розлученні.
Тільки у 1853 році британський закон забезпечив право жінки на розлучення, але за причинами, відмінними від невірності. Цими причинами були: надмірна жорстокість, інцест і двоєженство.
У будь-якому випадку, навіть якщо чоловік був винним у розлученні, все майно й опіка над дітьми залишалася йому, адже жінка без чоловіка не просто не мала засобів до існування, але і не мала легальним статусом «особистості».
Закони про спадкування
Також у Великобританії до 1925 року жінка не могла успадковувати нерухомість за законом (при відсутності заповіту), поки був спадкоємець чоловічої статі, навіть якщо це був далекий родич.
Навіть спадкування таких предметів, як ювелірні вироби, меблі та одяг, було обмеженим. У разі заповіту володіння майном належало жінці, але закон встановлював, що у неї повинен бути куратор-чоловік для контролю за використанням нерухомості.
