У роки Першої світової
Іван Родіонов був учасником бойових дій в якості козачого офіцера. З жовтня 1915-го проходив службу при штабі генерала Брусилова, командуючого Південно-Західним фронтом. Брав участь в операції «Брусиловський прорив», був удостоєний чотирьох бойових орденів. Одночасно з цим займався публіцистикою, до жовтня 1916 р. був редактором «Армійського вісника» – щоденної газети Південно-Західного фронту.
У 1917 р. Іван Родіонов не став присягати Тимчасового уряду. У серпні взяв участь у Корниловском виступі, за що згодом був посаджений у в’язницю міста Бихов Могильовської області.
Громадянська війна 1918-1922 рр.
Коли корниловцев звільнили, Родіонов повернувся на Дон і став членом Добровольчої армії, у складі якої брав участь у першому Кубанському поході. У цей же період Іван Олександрович видавав у Новочеркаську газети «Донський край» і «Вартовий». В останній у січні 1919 р. він опублікував статтю «Протоколи сіонських мудреців».
В листопаді 1918-го Іван Родіонов брав участь в монархічному з’їзді, який проходив в Ростові-на-Дону. За його підсумками чоловіка обрали членом Південно-східного монархічного комітету, створеного з метою подальшої пропаганди монархічних ідей і відновлення монархії в Росії. На прохання генерала Врангеля в 1920 р. Родіонов займався організацією друкарської справи на півдні країни.
Завершивши Громадянську війну в званні полковника, Іван Олександрович емігрував з Росії.
