Початок 20 століття
Місто розвивався великими темпами, проте його розвиток було зупинено разом з початком Першої світової війни. Рига розташовувалася на лінії фронту. У зв’язку з цим для забезпечення військової економіки понад 200 тисяч мешканців (працівники з сім’ями) довелося евакуювати в Центральну Росію разом із заводами. Вже у вересні 1917 року Рига була окупована німецькою армією.
Після закінчення війни в листопаді 1918 року в місті, який був окупований німецькими військами, проголошується незалежна Латвійська Республіка. Протягом 1919 року в ньому як в столиці держави розташовувалося цілих 3 різних латвійських уряду.
Спочатку це було керівництво Латвійської соціалістичної радянської республіки. Потім, після його повалення, країною правив кабінет на чолі з прем’єр-міністром націоналістом А. Ниедрой. В середині 1919 року була відновлена парламентська влада під керівництвом К. Улманиса.
Після підписання в 1921 році радянсько-польського мирного договору населення Риги поділялося на кілька громад: німецьку, латиську, єврейську та російську. До 1938 року населення налічувало 385 000 чоловік, з яких 45 000 мали німецьке походження.
