У 2017 році відзначалося 280-річчя з дня заснування Георгіївського храму в Івантєєвці – місто обласного підпорядкування, розташоване на відстані 17 км на північний схід від Москви. Цієї святині випала щаслива доля, уникнувши в радянський період закриття та подальшого осквернення, благополучно дожити до благодатних часів, коли росіяни знову звернулися до духовної спадщини своїх предків. Слід особливо відзначити, що з волі Всевишнього, а також завдяки мужності священнослужителів і парафіян, богослужіння в Георгіївському храмі Ивантеевки не переривалися навіть у розпал найзапекліших антирелігійних кампаній.
Села на березі річки Вчи
Перш ніж заглибитися в історію знаходиться в Івантєєвці Георгіївського храму, слід сказати кілька слів про самому місті. Відомо, що сформувався він з трьох навколишніх сіл, розташованих на березі річки Вчи – Вантеево, заснованого у другій половині XV століття, а також Копніна та Новосілок. Від першого з них і відбулося його нинішню назву.
З архівних матеріалів відомо, що впродовж наступних століть жителі цих сіл займалися землеробством, поки в середині XIX століття там не була заснована ткацька фабрика. Виробництво тканин успішно розвивалося, і до початку наступного століття на місці колишніх аграрних господарств виріс потужний промисловий центр, що поставляв свою продукцію як на внутрішній ринок, так і за кордон.
Благе починання офіцерської вдови В. Ф. Шереметевой
Що ж стосується релігійного життя селян, то її початок простежується з першої половини XVI століття, коли на березі Вчи, поблизу від того місця, де зараз розташований в Івантєєвці Георгіївський храм, була побудована невелика дерев’яна церква, освячена на честь святого великомученика Георгія. По закінченні століття вона дуже занепала, і в 1668 році купець В. І. Бирюкин-Зайцев, в ту пору володів селом Вантеево, збудував на її місці нову, таку ж дерев’яну і присвячену того ж великому страстотерпцу, що і її попередниця.
Цієї святині судилося простояти трохи більше шістдесяти років, а саме до тієї пори, коли село, в якому вона перебувала, перейшло у спадок Ірині Федорівні Шереметевой – вдові морського офіцера, одного з діяльних помічників Петра I у справі створення їм російського флоту. Визнавши цю, вже другу за рахунком, Георгіївську церкву гранично застарілої, вона звернулася в Святійший синод з проханням про будівництво у власному селі нового храму – також дерев’яного, але більш просторого і місткого.
Спорудження і освячення нової церкви
Отримавши з столиці благословення, Ірина Федорівна негайно приступила до виконання задуманого, і через 7 років на мальовничому березі річки, там, де нині стоїть мурований Георгіївський храм (р. Івантєєвка), піднялася дерев’яна купольна однопрестольна церква з дзвіницею, виконана в кращих традиціях російського храмового зодчества тієї пори. Зведена вона була на кам’яному фундаменті і зверху покрита листовим залізом.
У грудні 1737 року з Успенського собору Московського Кремля прибула група священиків на чолі з протоієреєм отцем Никифором (Івановим), спрямована для її урочистого освячення. Саме це знаменна подія і прийнято вважати початком історії храму великомученика Георгія, про який йде мова в нашій статті.
Статус приписної церкви
Після ще одного століття населення Вантеева та двох прилеглих до нього сіл значно зменшилася через те, що багато кріпосні селяни були відправлені їх власником – поміщиком Ф. С. Мальгуновым – заселяти інші належні йому території. В ті часи, коли до скасування кріпосного права залишалося ще майже чверть століття, це було звичайним явищем.
З переселенням селян значно зменшилася чисельність прихожан церкви, що була попередниці нині існуючого в Івантєєвці Георгіївського храму. У зв’язку з цим вийшла постанова Святійшого синоду, згідно з яким через нечисленністю приходу – вона втрачала самостійність та приписувалася до храму святого Сергія Радонезького, який знаходився в підмосковному селі Комягина.
З тієї пори і аж до 1918 року селяни окормлялися комягинскими священиками, регулярно здійснювали богослужіння в їх церкви, одержала на цей період статус приписної. Таке становище не змінилося навіть після того, як поруч з нею відкрилася ткацька фабрика, яка згодом стала потужним виробничим комплексом і об’єднала навколо себе велику кількість приїжджих робітників, які поповнили число парафіян.
Анонімний жертводавець
Цієї церкви, збудованої за ініціативи та на кошти В. Ф. Шереметевой, було призначено майже півтора століття дзвоном своїх дзвонів збирати жителів навколишніх сіл на богослужіння. Але деревина, з якої були зведені її стіни, як відомо, дуже недовговічний матеріал, і в кінці XIX століття постало питання про капітальний ремонт вельми зношеного до того часу споруди. Саме тоді і був збудований зберігся до наших днів р. в Івантєєвці Георгіївський храм.
Необхідні для проведення робіт кошти знайшлися швидко. Згідно збереженим документам, що їх у 1886 році надав один багатий московський купець, який не побажав відкрити свого імені, щоб тим самим у повній мірі виконати Божу заповідь про милостиню, створеній в таємниці. Його щедре пожертвування дало змогу в найкоротший термін звести на колишньому місці нову будівлю церкви, виконана в характерному для того періоду архітектурному стилі, що отримав назву «псевдоруського».
Яскравий образ дерев’яного зодчества
Навіть у наші дні, після багатьох десятиліть з дня побудови, завдяки простоті і лаконічності форм ця споруда прекрасно гармонує з навколишнім її пейзажем сучасного міста Ивантеевки. Георгіївський храм, адреса якого: вул. Новосілки, д. 53, по праву вважається не тільки центром духовного життя городян, але й унікальним архітектурним пам’ятником – одним з яскравих зразків російського дерев’яного зодчества кінця XIX століття, що збереглися в Підмосков’ї.
Більшість архівних документів, пов’язаних з будівельними роботами тієї пори, загублені, але про те, що нині існуюча церква збудована саме там, де перебував в Івантєєвці Георгіївський храм, заснований ще в 1737 році, свідчать результати дослідження її фундаменту. Як стверджують фахівці, він повністю складений з цегли, які проводилися на початку XVIII століття, а цілісність кладки говорить про те, що він ніколи не демонтували. Збереглися й інші елементи колишньої будівлі. Серед них листи лудженого заліза, що покривають покрівлю, а також купольний хрест кінця XVIII століття і викувані в той же період решітки вікон.
Освячення нового храму
Датою народження існуючого нині храму прийнято вважати 1892 рік. Підставою до цього є запис у «Клировой ведомости» тієї самої Сергієвої церкви села Комягина, до якої, як вже говорилося вище, він був приписаний. У цьому документі є згадка про те, що 11 травня «цього року» Митрополит Московський Леонтій (Лебединський) особисто відвідав Георгіївський прихід і звершив освячення церкви, збудованої на честь покровителя христолюбивого російського воїнства.
Розграбування храму
Незважаючи на те що Божою милістю храм уникнув закриття в період, що послідував за жовтневим збройним переворотом 1917 року, а також пережив всі численні антирелігійні кампанії, біди не обминули і його. Так, вже на третій рік після встановлення в країні більшовицького режиму рішенням комісії по вилученню церковних цінностей було реквізовано, а просто кажучи, пограбовано все, що представляло в ньому матеріальну цінність.
Срібні шати ікон і оклади Євангелій, напрестольні хрести і дорогоцінні потирі (чаші для причастя) були відібрані у прихожан і назавжди загублені ними. Продовжилося це кричуще беззаконня в середині 30-х років, коли нібито для потреб кольорової металургії з дзвіниці храму були зняті і відправлені на переплавку давні дзвони.
Останній осередок православ’я
Однак релігійне життя в ньому не переривалася, про що свідчило постійно вивішений на дверях Георгіївського храму р. в Івантєєвці розклад служб. Цей звичайний у наші дні графік був вкрай важливий для віруючих тому, що інші церкви, і не тільки в місті, але і у всій прилеглій окрузі, закривалися, і саме тут зберігався останній осередок православ’я.
Не маючи можливості закрити храм, влада піддала репресіям його священнослужителів і найбільш активних парафіян. Так, збереглася в пам’яті городян важка доля випала на частку двох ієреїв − отця Серафима (Голубцова) і отця Гавриїла (Раєвського). Обидва вони були заарештовані за безпідставним звинуваченням в антиурядовій діяльності і провели довгі роки в сталінських таборах.
Сьогоднішня життя храму
За роки, що минули з початку перебудови, віруючим Росії були повернуті багато незаконно відібрані у них святині. Відродилася в належному обсязі і релігійне життя Підмосков’я. Однак, як і колись, одним із найбільш значущих духовних осередків цього району країни залишається Георгіївський храм в Івантєєвці.
Розклад богослужінь, які щодня здійснюються його причтом, очолюваним настоятелем протоієреєм отцем Олексієм (Смушковим), повністю відповідає вимогам Статуту РПЦ. Так, по будніх днях його двері відкриваються в 7:30 для всіх, хто бажає сповідатися перед Божественною літургією, що починається в 8:00. З 17:00 під склепінням храму відбуваються вечірні богослужіння і звучать акафісти, визначені православним календарем.
У святкові та недільні дні розклад служб у Георгіївському храмі Ивантеевки дещо інше. Починаються вони на годину раніше – в 6:20 з сповіді і наступної потім ранньої літургії. В 9:30 вчиняється пізня літургія, а о 17:50 – всенощне бдіння. Про всі зміни цього графіка парафіяни дізнаються з оголошень, що розміщуються як в приміщенні храму, так і на належних йому інтернет-ресурсах.
