У церковних богослужіннях для позначення окремих їх складових часто використовуються терміни, не особливо зрозумілі людям, не знайомим з ними. Тобто звичайним парафіянам, що не відвідували недільних шкіл і не розбираються в тонкощах організації служби та переліку складових її понять.
Одним із таких термінів є «євхаристія». Що таке і в чому суть цього таїнства розібратися не так складно, як здається на перший погляд. Мати уявлення про даному понятті потрібно, оскільки це таїнство присутня не лише у православних богослужіннях, воно практикується всіма християнськими конфесіями.
Що це таке?
Євхаристія – що це таке, простими словами? Це не що інше, як складова частина меси або ж літургії. Таїнство звершується у всіх храмах будь з християнських конфесій. Але сам термін використовується тільки в трьох з них:
- англіканство;
- католицизм;
- православ’я.
Протестанти називають таїнство євхаристії прийняттям причастя або ж просто вечерею Господньою.
У чому полягає це таїнство?
Суть даного релігійного обряду полягає в освяченні вина і хліба, особливому їх вживанні. Іншими словами, це та частина церковного богослужіння, під час якої здійснюється причастя.
Вважається, що першим описав дане священнодійство апостол Павло. Він же пояснив суть поняття і його зміст. Вперше ж євхаристія відбулася під час останньої трапези Ісуса, відомої більшості людей, навіть не є віруючими, як Таємна Вечеря. Павло описав цей ритуал прилучення до тіла і крові Христа. Але зрозуміло, це свого роду метафора. Суть обряду має набагато глибший зміст, ніж просте проковтування того, що простягає священик на богослужінні.
В чому суть таїнства?
Тайна євхаристії була встановлена самим Ісусом під час його останньої трапези з учнями. Суть же цього релігійного ритуалу визначається як возз’єднання віруючої людини з Богом через плоть і кров Христову.
Згідно священним текстам, Ісус говорив під час вечері з учнями про їжу – «це тіло моє». Про вини ж він сказав – «це кров моя». Зрозуміло, через пару тисячоліть стверджувати, що саме сказав Христос і над чим – хлібом, фруктами або ж іншою їжею, неможливо. Однак представники різних конфесій нерідко сперечаються про те, чим саме слід причащатися.
Про участь «вірних» в євхаристії відомо абсолютно всім, про це багато написано, знято художніх фільмів і створено інших творів. Найвідоміше з них, це, ймовірно, фреска Леонардо «Таємна Вечеря». Але не кожна людина асоціює трапезу Христа з учнями з обрядом причащання, проведеному в храмах. Між тим, перша євхаристія – це саме вечеря ісуса Христа з учнями, під час якої Іуда вказав на Ісуса.
Суть же цього ритуалу не зовсім проста – це передвістя символічного сенсу розп’яття, тобто жертви, яку приніс Христос заради людей. Долучаючись до таїнства причастя, людина стає єдиний з Богом. «Плоть і кров» Христа ж є своєрідним містком між ними – Богом і людиною, служать засобом, що забезпечує їх возз’єднання. Можна порівняти обряд із використанням телеграфу або інших засобів зв’язку – функції аналогічні.
Нерідко суть того, чим є євхаристія, пояснюється як надання християнину можливості стати співучасником вечері Господньої. Це одне з найдавніших тлумачень змісту ритуалу.
Що означає – «вірні в євхаристії»?
Ця фраза часто менш зрозуміла, чому суть проведеного обряду причастя. Причина цього в тому, що саме цим виразом найчастіше користуються при роз’ясненнях церковнослужителі, але саме його розтлумачити забувають.
Вірні в євхаристії – це ті учасники вечері, які не зрадили Ісуса. Це саме просте і коротке пояснення змісту цього виразу. Зрозуміло, при застосуванні його не до апостолів, а до парафіян християнських храмів, тлумачення буде більш ускладненим. Коротко – це вже прийняли хрещення.
При застосуванні цього виразу щодо віруючих йому надається дещо інший сенс. Вірні – це вверяющие Богові себе через куштування «тіла і крові Христових. Тобто прийняли хрещення, наступні за Христом в Царство Небесне, врятувалися через нього.
Про підготовку до таїнства
Задавшись питаннями про те, для чого потрібна євхаристія, що таке, як проводиться ритуал, не можна не ознайомиться з його ключовими моментами. Як і у більшості церковних обрядів, у цього є особливі правила, яких слід дотримуватися кожній віруючій людині. Стосуються вони підготовки до таїнства причастя.
Не можна просто прийти в храм, відстояти службу, проковтнути вміст з простягнутою священиком ложки і вважати себе причастившимся. У такому кроці немає сенсу, оскільки втрачається суть, духовна складова ритуалу, втрачається його цінність.
Участь в євхаристії вимагає від віруючого спеціальної підготовки. Нічого складного в цьому процесі немає. Від людини, що збирається причаститися, потрібно:
- дотримати пост тривалістю у три доби;
- молитися про дарування смирення і просвітлення;
- утримуватися від поганих справ і думок.
Піст полягає у відмові від вживання в їжу продуктів тваринного походження – м’яса, яєць, молока та інших. Строгий піст передбачає виключення з повсякденного раціону і рибних страв, а також морепродуктів.
Нерідко люди вважають, що передує участь у ритуалі обмеження в харчуванні, це єдине, чого вимагає євхаристія. Що таке християнський обряд? Це духовний ритуал, а не дієта. Постити потрібно лише для того, щоб сприяти духовному очищенню, відволіктися від потреб тілесних, фізіологічних і звернутися до вічних цінностей, що не мають відношення до матеріальності.
Це означає, що найважливіше у підготовці до таїнства – духовний настрій на нього. Слід розуміти не тільки всю важливість з’єднання душі з Богом через Христа, але і ту відповідальність, яку він накладає на людину.
Значення таїнства для віруючих
Широко поширена думка про те, що біси бояться більше всього трьох речей:
- святого розп’яття;
- хрещення;
- причастя.
Пов’язано це з тим, що під час участі у таїнствах на людину сходить особлива благодать, яка подібна захищає ауру, чогось незримого, але виразно відчутному і здатного вберегти від різних лих.
Поняття «біси» не слід сприймати буквально. Це не чорти, вистрибують з-за пічних труб, про яких розповідають у сільських казках. Це – спокуса, гріхи, суєта, бездушність і багато іншого. Іншими словами, все те, що збиває людину зі шляху істинного і віддаляє його від Господа.
Тобто допомагає вберегтися від небезпек, які підстерігають не тіло, а душу людську. Ось для чого потрібна євхаристія. Що таке небезпека для душі в сучасному світі? В першу чергу, повсякденна суєта, нескінченна гонитва за матеріальними цінностями, надмірностями, благами, в яких немає істинної потреби. Здійснюється ця гонка на шкоду духовності. Наприклад, як багато людей щодня присвячує всі свої помисли тільки тому, що придбати в магазині, приготувати на вечерю, як заробити більше, щоб купити новий телефон? При цьому ніхто з них не згадує про духовних надобностях.
Євхаристія допомагає людині відчути себе захищеним, сприяє подоланню труднощів, негараздів без втрати духовності.
Особливості проведення ритуалу
Євхаристія – що це таке, простими словами? Споживання Святих Дарів. Відповідно, апофеозом самого ритуалу є момент вкушання. Відбувається це наступним чином – священик причащає всіх присутніх на служінні по черзі, використовуючи для цього срібну ложечку.
Зрозуміло, ні про яку індивідуальної і вже тим більше одноразовому посуді мови бути не може, причащаються парафіяни «всім світом». Ця особливість проведення релігійного ритуалу хвилює дуже багатьох, особливо під час масових епідемій респіраторних, простудних, інфекційних захворювань. Не менші побоювання викликає і ризик зараження іншими захворюваннями, особливо люди бояться ВІЛ.
Церковнослужителі – не лікарі, і гарантій того, що участь в євхаристії безпечно для здоров’я, дати не можуть. Міркувати про те, що Господь вбереже людей що причащаються, зрозуміло, можна, але для людей, в чиєму серці немає абсолютної і навіть фанатичної віри, подібні висловлювання не є аргументом. Тому кожна людина сама вирішує, причащатися йому чи ні, церква нікого не примушує і не неволить.
Особливості літургії
Літургія має деякі нюанси, про які необхідно знати перед відвідуванням богослужіння. Вона поділяється на три великі складові частини, перша з яких називається проскомидией. Протягом проскомідії здійснюються священнодійства над вином і хлібом. Іншими словами, відбувається підготовка всього, що необхідно для здійснення таїнства причастя.
Друга частина служіння іменується літургією оголошених. Таку назву ця частина обряду отримала в глибоку давнину, коли до присутності на службі не допускалися всі бажаючі. Оглашенні – це ті, хто готувався прийняти хрещення. Під час служби вони стояли в притворі, тобто поза залу для моління. Входили ж вони тільки після того, як диякон або інший церковнослужитель кликав, оголошував їх. Покидали зал ці люди після оголошення того, що їм потрібно вийти. Ця складова частина літургії спрямована на те, щоб підготувати молільників до таїнства причастя, налаштувати їх духовно.
Третя частина богослужіння називається літургією вірних. З назви зрозуміло, що в залі храму під час цього етапу служби можуть залишатися тільки вірні. В євхаристії теж беруть участь лише вони. Під терміном «вірні» в даному контексті розуміється «прийняли хрещення». Тобто це хрещені люди.
Про що потрібно не забути, беручи участь в обряді?
Як тільки починають звучати слова євхаристії, присутні на службі шикуються в чергу за причастям. Тим, хто відвідує церковні служіння рідко і не особливо розуміє, що саме відбувається в храмі, не складе праці зорієнтуватися, беручи приклад з інших парафіян.
Важливо не забувати про те, що безпосередньо перед прийняттям Святих Дарів слід вклонитися і перехреститися. Крім цього, потрібно і правильно вести себе після куштування.
На самому причасті обряд не закінчується. Це означає, що не можна прийняти тіло і кров Христові» і тут же покинути церкву. Потрібно відійти, щоб не затримувати інших, які очікують причастя. Після того, як всі бажаючі прийняти участь в ритуалі, причастяться, церковнослужителі читають молитви подяки. Їх обов’язково слід вислухати. Під час читання подяк потрібно про себе помолитися Господу.
Євхаристія у ранньому християнстві
В основі виконання цього обряду лежать стародавні, описані в Старому Завіті, ритуали. Першими християнами обряд євхаристії відбувався не так, як це робиться зараз. Храмів, в тому розумінні, яке має про них сучасна людина, не було. Віруючі збиралися таємно, використовуючи для цього будь-яке підходяще місце.
Євхаристія у ранньому християнстві була частиною особливої вечері, колишнього не тільки трапезою, але і релігійним ритуалом. Називалися такі трапези – агапа. Це було зібрання віруючих, що проходило в нічний або ж пізній вечірній час. На них християни слухали проповідників, молилися, їли, співали Псалми. На початку зборів урочисто відкладалися «перед місцем Ісуса» хліб і вино. Перед завершенням агапи присутні ними причащалися. Такі зібрання віруючих існували аж до початку четвертого століття.
У чому було перше значення євхаристії?
В період становлення християнства як релігії євхаристії приділяли особливу увагу. Вважалося, що вона є вершиною служіння, своєрідним центром ритуалів християнського культу.
У зв’язку з настільки важливим місцем, яке займала євхаристія на початку становлення релігії, з нею об’єднувалися і всі інші християнські таїнства. Євхаристія була невід’ємною частиною:
- хрещення;
- вінчання;
- миропомазання;
- рукоположення;
- соборування;
- відспівування;
- покаяння і інших обрядів.
В наші дні важливість євхаристії для парафіян вже не настільки очевидною, як для перших послідовників Христа. Однак церковнослужителями причастя раніше сприймається як одне з найважливіших таїнств.
