Наука екзистенціалізму
Як зазначено вище, існування – це завжди щось індивідуальне. Воно хоч і передбачає спільну з ким-небудь життя, але смерть людей при будь-якому розкладі зустріне лише наодинці з самим собою.
З цієї причини екзистенціалізм розглядає наше суспільство та індивіда як двох протилежних один одному образів, які перебувають у перманентному стані конфлікту. Якщо людина є особистість, суспільство – це існування знеособлене.
Справжнє життя – це особисте буття індивіда, його свобода і прагнення вийти за рамки. Існування в суспільстві (поняття екзистенціалізму) – це життя не справжня, це прагнення утвердити своє “Я” в соціумі, приймаючи його межі і закони. Соціальна частина людської сутності та її справжнє життя в екзистенціалізмові суперечать один одному.
Жан Поль Сартр говорив, що існування йде перед сутністю. Лише зустрівши смерть лицем до лиця, можна виявити, що в людському житті було “по-справжньому”, а що ні.
