Інформація обмеженого доступу – це… Поняття, види та ознаки

Інформація обмеженого доступу — це… А далі ступор. Хтось чув про лікарську таємницю або державну, інший знає про комерційну таємницю або таємницю заповіту, але загального сприйняття немає. Спробуємо це виправити. Почнемо, мабуть, з визначення.

Поняття

Інформація обмеженого доступу — інформація, доступ до якої обмежений федеральними законами або органами державної влади.

Відомості обмеженого доступу так називаються, тому що дані несуть потенційну або дійсну цінність, тому володар інформації вживе заходів для її збереження.

Як бачите, все досить просто, але тільки на перший погляд. Інформація підрозділяється на два виду:

Загальнодоступна.

З обмеженим доступом.

Щоб зрозуміти про що йде мова, треба розглянути два варіанти.

Отже, ми розібралися, що інформація обмеженого доступу — це дані, які не можна використовувати без погодження з їх власником. Тоді загальнодоступна інформація — це відомості, які їх власник не захищає.

У п’ятій статті закону «Про інформацію, інформаційні технології і про захист інформації» зазначено, що інформація розрізняється ще й за способом поширення. На деякі види інформації доступ обмежувати не можна. Про що мова? Зараз розберемося.

Інформація, яку не можна приховувати

Вище вже було сказано, що якщо володар оберігає якісь дані, то це інформація обмеженого доступу. Але існують види даних, які ні в якому разі не можна захищати. Мова йде про наступне:

Стан навколишнього середовища.

Нормативних правових актах, які торкаються свободи, права і обов’язки громадянина і людини. Сюди ж належать ті документи, які встановлюють повноваження держорганів, правове становище організацій, повноваження органів місцевого самоврядування.

Діяльності не тільки державних органів, а й органів місцевого самоврядування та даних, які стосуються використання коштів з бюджету. Цей пункт має виключення, а саме не можна оприлюднити ту інформацію, що вважається державною чи службовою таємницею.

Відкритих фондах музеїв, бібліотек та архівів та інших даних, що зберігаються в інформаційних, муніципальних і державних системах і покликаних забезпечувати не тільки фізичних осіб, але і організації інформацією такого роду.

Іншої інформації, яку не можна обмежувати за законом. Яскравим прикладом такої інформації є дані про благодійних організаціях, акціонерних товариствах, некомерційних організаціях.

Але не потрібно вважати, що види інформації обмеженого доступу цим і обмежуються. Розглянемо варіанти класифікації інформації.

Класифікація інформації

Крім того що дані підрозділяють на дозволені до оприлюдненню за законом і ті, до яких доступ обмежений, виділяють ще кілька типів класифікації інформації.

Так, інформація буває несправжня та справжня. За способом сприйняття дані теж розрізняють як:

Аудіальну інформацію – сприймається на слух.

Візуальну – сприймається з допомогою зорових органів.

Нюхову – з допомогою нюхових рецепторів людина отримує ту чи іншу інформацію.

Тактильну – в цьому випадку задіяні тактильні рецептори.

Смакову – інформація з’являється, коли людина щось пробує на смак.

Буває і різна форма подання: звукова, символьно-тестова і графічна. Дивно, але люди по-різному сприймають інформацію. Хто-то краще реагує на звук, а хто-то повинен бачити те, що вивчає.

Призначення інформації

Серед видів інформації обмеженого і необмеженого доступу можна виділити наступні:

Масова. Як правило, мова йде про звичайних даних і поняттях, які прийняті в соціумі.

Секретна. Даними володіє вузьке коло людей, інформація передається по захищених каналах.

Спеціальна. Мова йде про специфічний набір понять, використовуючи які передають відомості. Зазвичай велика частина людей не розуміє, про що йде мова, натомість певна соціальна група все розуміє.

Особиста. Дані про якусь людину, що визначають соціальний стан і типи взаємодій з суспільством.

Яка буває інформація

Перш ніж говорити про захист інформації обмеженого доступу, роз’яснимо всі незрозумілі моменти, які знадобляться по ходу статті.

Отже, відомості можуть бути актуальними, тобто відповідати певного часу. Як правило, з часом інформація такого роду вже нікому не цікава.

Достовірною інформацією називають ту, що отримана в точності. Якщо дані рясніють неточностями, то достовірної інформації вже не є.

Про зрозумілої інформації в сутності говорити нічого. Людина, якій призначена інформація, повинен розуміти, про що йдеться.

Корисною інформацією називають ту, що корисна певному суб’єкту. Простіше кажучи, він може скористатися даними в повному обсязі.

Повна інформація — це ті дані, які були передані в потрібному обсязі для розуміння чого-небудь або прийняття рішення.

Ознаки інформації

Безумовно, захист інформації обмеженого доступу дуже важлива, але як визначити, чи перед вами? Треба знати ознаки інформації, а вони наступні:

Насамперед, це знання про світ, які відображають ситуацію.

Відомості можуть бути будь-якими і про що завгодно, будь то процеси у світі або які-небудь явища. Інформація може зачіпати минуле і майбутнє, так і сьогодення. Іншими словами, інформація універсальна.

Відомості можуть перебувати одночасно у багатьох осіб, адже при використанні інформації не відбувається її знищення.

Дані можуть копіюватися, переводитися в різні форми вираження і на різний мову. Важливо, що при цьому не завдається шкоди інформації.

Відомості можуть бути як помилкові, так і справжні. Перші викликають певні правові наслідки.

Інформація може бути відома широкому колу осіб, а може бути невідомою.

Має місце і соціальна цінність.

Інформацію можна обмінювати на гроші, але за умови, що вона істотна. Але законом забороняється обмінювати на гроші немайнову інформацію.

Види обмеженої інформації

Ми вже розібрали поняття інформації обмеженого доступу, пора перейти до її класифікації.

Інформацію обмеженого доступу можна розділити на два види: ту, що становить державну таємницю, та ту, що не можна розголошувати через прийнятих законів.

Розглянемо докладно кожен вид.

Державна таємниця

Поняття інформації обмеженого доступу вище вже було викладено, а ось поняття державної таємниці ми ще не встигли розібрати. Перш за все визначимося, які ступені секретності існують.

Інформація такого роду поділяється на таємну, особливо важливу й цілком таємну. Регулює це питання закон «Про державну таємницю», який прийнятий ще у 1993 році. Стаття 5 пояснює відомості, які вважаються державною таємницею. Виділяють наступні групи:

Інформація в галузі економіки, техніки і науки.

Дані, що зачіпають військову область.

Інформація про зовнішній економіці та політики.

Дані про розвідувальної, оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності. Державною таємницею вважається вся інформація про протидію тероризму.

Конфіденційна інформація

Згідно ФЗ, інформація обмеженого доступу, яка називається конфіденційної, неприпустима до поширення відповідно до законодавства нашої країни.

У 1997 році був прийнятий президентський указ «Про затвердження переліку відомостей конфіденційного характеру», який і пояснив, що відноситься до конфіденційної інформації.

Отже, згідно закону «Про захист інформації обмеженого доступу» та вищезгаданим документом, конфіденційною інформацією є:

Інформація про події та факти, а також обставин приватного життя людини, яка дозволяє ідентифікувати особу останнього. Винятком є дані, які поширюються в засобах масової інформації, відповідно до законодавства РФ.

Інформація, яка становить таємницю судочинства і слідства. Сюди ж відносяться дані про осіб, які знаходяться під державним захистом і способи захисту. Підставою для цього служить закон «Про державний захист свідків, потерпілих та інших учасників кримінального судочинства».

Службова інформація з обмеженим доступом. Як правило, обмежують її державні органи, керуючись законодавством нашої країни. Інформація такого роду називається службовою таємницею.

Інформація, пов’язана з професійною діяльністю. Обмеженням поширення є закони нашої країни, головним чином конституція. До якої інформації обмежений доступ? До лікарської, адвокатської, нотаріальної таємниці, таємниці телефонних розмов, листування, телеграфних повідомлень і поштових відправлень.

Інформація, яка зачіпає комерційну діяльність. Вона так і називається – комерційна таємниця.

Інформація про винахід, промисловий зразок або корисної моделі до офіційної публікації.

Часто буває так, що одна і та ж інформація відноситься до декількох видів таємниці, тому деколи буває складно визначити її приналежність. Якісь відомості є інформацією обмеженого доступу і відображені в законах, а інші не прописані ніде. Давайте розглянемо найбільш популярні.

Види таємниць, відображені у законах

Якщо з обмеженим доступом до інформації державної таємниці все ясно, то конфіденційна інформація потребує уточнення. Розберемо найбільш відомі види таємниці, які знайшли відображення в російському законодавстві.

Почнемо з комерційної таємниці. Поняття слуху досить багато часу, а значить, прийшла пора конкретизувати термін. Сюди відносяться технічна, виробнича, економічна, інтелектуальна інформація, що має комерційну цінність, так як невідома стороннім. Треті особи не можуть отримати доступ до інформації, адже володар ввів режим комерційної таємниці.

Коли ми говоримо про таємниці банківських вкладів, то маємо на увазі інформацію про вклади клієнтів, їх витратах, рахунках. Таємниця працює і щодо кореспондентів банківських організацій. Регулюється інформація обмеженого доступу документами:

Федеральним законом «Про банки і банківську діяльність».

Митним кодексом нашої країни.

Цивільним кодексом.

Федеральним законом «Про реструктуризацію кредитних організацій».

Під службовою таємницею розуміють ту інформацію, доступ до якої обмежили держоргани відповідно до Цивільного кодексу і деяких федеральним законам.

Таємниця кредитної історії теж зазначено в законах. Мова йде про інформації, що характеризує виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором. Відомості зберігаються в бюро кредитних історій.

Обробка інформації обмеженого доступу відбувається особливим чином, в тому числі і ті відомості, що стосуються страхової таємниці. Під терміном розуміються відомості про страхувальника, вигодонабувача, застраховану особу. До цієї таємниці відноситься інформація про майновий стан сторін і стан здоров’я.

Всі чули про таємниці заповіту, адже це теж конфіденційна інформація. Не можна оголошувати зміст документа, терміни вступу в силу, варіанти скасування та інше.

Платники податків теж охороняються, точніше відомості про них, які потрапили в державний позабюджетний фонд, митний орган, орган внутрішніх справ. З цього правила є винятки, які прописані в Податковому кодексі.

Що розуміється під таємницею усиновлення? Учасники процесу усиновлення, будь то судді або державні службовці, зобов’язані зберігати таємницю усиновлення малюка. Цей момент прописаний в Сімейному кодексі нашої країни.

Лікарська таємниця – найбільш відома з усіх, але, на жаль, дуже рідко дотримується. Лікарі не повинні поширюватися про психічних розладах людини, звернення за допомогою, лікуванні у вузькоспеціалізованих установах. Виходить, що обговорювати психічний стан людини лікарям суворо заборонено. Приблизно та ж суть і медичної таємниці, з тією лише різницею, що мова йде про всіх захворюваннях, діагнози тощо. Особливо це стосується імплантації ембріона і штучного запліднення, особистість донора також повинна залишатися в секреті. Не можна говорити на тему обстежень людину, яка вступає в шлюб.

На території нашої країни гарантується таємниця телефонних переговорів, листування, телеграфних повідомлень і поштових відправлень. Ці моменти прописані в законах, які поширюються на поштовий та електрозв’язок.

Не менш важлива і аудиторська таємниця. Вся інформація та документи, які були отримані в аудиторської організації або самостійним аудитором, а також договори, складені ними, не підлягають розголосу.

Якщо проводиться попереднє розслідування, то його результати повинні зберігатися в таємниці. Лише після того, як прокурор дозволить оприлюднити інформацію або це зробить дізнавач, слідчий, можна щось розповісти. Але інформація також буде переглянута уповноваженими особами, і дозволено розповісти лише те, що не шкодить розслідування і не впливає на його результати. До того ж не можна оприлюднювати приватне життя учасників судочинства.

Будь-яка інформація, яку розповів довіритель своєму адвокату, не підлягає розголошенню. Приблизно так само йдуть справи у нотаріусів. Тільки суд може звільнити спеціаліста від такого обов’язку, але тільки у випадку порушення проти нього кримінальної справи. Посадові особи нотаріальних палат також зобов’язані зберігати таємницю.

Про таємницю сповіді не потрібно пояснювати. Навіть у суді священнослужитель може не відкривати таємницю сповіді, і йому за це нічого не буде.

Як ми пам’ятаємо, ознаки інформації обмеженого доступу досить великі. Якщо ви повнолітній громадянин, то вже здогадуєтеся, що існує таємниця голосування. За законом підрахунок бюлетенів повинен проводитися так, щоб дотримувалася таємниця.

Не можна розголошувати інформацію про заходи безпеки, що застосовуються до присяжного заседателю, судді та іншим особам, які беруть участь у процесі.

Журналістська таємниця відома давно і полягає в тому, що редакція не має поширювати відомості, які громадянин надав на умовах збереження їх потай від громадськості. Журналіст не може називати джерело своєї інформації, крім як за запитом суду. Редакція не мають право обнародувати інформацію, яка вказує на неповнолітнього, не важливо, прямо або побічно. Мова йде про ситуації, коли неповнолітній підозрюється чи винен у скоєнні злочину. Журналіст може опублікувати матеріали лише у разі згоди дитини, яка не досягла вісімнадцяти років. Цей момент прописаний в законі «Про засоби масової інформації». Робота з інформацією обмеженого доступу досить складна, тому потрібно добре знати нормативну базу.

Таємниця віросповідання також прописана в російському законодавстві. Будь-які відомості, які стосуються відмови від релігії, ставлення до неї, сповідання, неучасті або участі у богослужінні та інших релігійних обрядах, не підлягають оприлюдненню.

Необхідно зберігати в таємниці інформацію і про військовослужбовців внутрішніх військ. Місця дислокації військових частин, інформацію про військовослужбовців, які припиняли діяльність озброєних злочинців або незаконно збройних формувань, і відомості про членів сімей військовослужбовців не можна поширювати.

Серед видів інформації обмеженого доступу є дактилоскопічна таємниця. Про що це? Навіть дитина знає, що відбитки пальців кожної людини унікальні, так от заборонено розголошувати інформацію про особливості будови папілярних узорів на пальцях рук і про саму людину, що пройшов дактилоскопію.

Як бачите, система інформації обмеженого доступу велика, а багато з існуючих таємниць повторюють один одного або зовсім вже не затребувані. У будь-якому випадку, перш ніж почати займатися якоюсь діяльністю, треба вивчити це питання.

Висновок

Сьогодні ми розібрали досить складну тему, яка відіграє величезну роль у суспільстві. На жаль, далеко не всі люди розуміють, про що йдеться, і слідують правилам. Більшість не надає значення якихось таємниць, а їх так і не карають.

У самому справі, довести причетність до розголошення складно, особливо якщо немає прямих доказів. А адже такі люди продовжують працювати на своїх місцях.

Ми всі чули про гучні справи лікарів, в тому числі і про недотримання лікарської чи медичної таємниці, які закінчувалися нічим. Ми всі пам’ятаємо радянський лозунг «Базіка — знахідка для шпигуна», але не ставимося до нього серйозно, а даремно. Адже не так страшно, хоч і карається, коли людина розповідає якусь незначну конфіденційну інформацію. Набагато страшніше, якщо це державна таємниця.

Виходить, що в нашому світі нікому вірити не можна, але і це не так. Завжди були і будуть порядні люди і не дуже, негідники і чесні працівники. Тут зачіпається навіть не питання віри, а питання внутрішніх принципів кожної особистості. На жаль, розпізнати на березі людини не вийде, з’ясовуються такі моменти лише в екстремальних ситуаціях. Що ж тоді робити? Не судити нікого і стежити за собою і власними моральними засадами.