Шиша. Маленьке дзеркало
Якщо говорити про візуальному самовираженні країни, індійська вишивка шиша є якраз таким базовим елементом. У перекладі з хінді назва техніки звучить як «маленьке дзеркало», а робота над створенням елементів ведеться якраз з використанням круглих дзеркал. Коли зародився цей прийом, ніхто вже не скаже, але ще в XVII столітті ця різновид вишивки активно популяризувалася. Вважається, що такими вишитими елементами звичайні люди прагнули наслідувати багатим, адже в Індії здавна люблять золото, яскраві і надлишкові прикраси. Але дорогий одяг могли дозволити собі далеко не всі. Тому в хід йшли золоті нитки для вишивання, скло, слюда та інші прикраси.
Про техніку шиша
Шиша є класичної індійської вишивкою з дзеркалами, яка популярна ще в Пакистані, Афганістані. Як вже було зазначено, простий люд дуже хотів виглядати багато, але золота у них не було. У хід йшли дзеркала, які розбивалися на маленькі шматочки. Їх краї акуратно обробляли, фарбували сріблянкою, а потім акуратно нашивали на одяг. Вважалося, що така індійська вишивка здатна захистити від злих духів і косих поглядів. У сучасній традиції маленькі осколки дзеркал замінюються блискітками, паєтками, які також коштують зовсім недорого.
Вишивка ведеться з використанням шовкових, бавовняних, шерстяних тканин, які мають щільну структуру переплетення ниток. Нитки можна брати будь-які, але найголовніше – спочатку варто спробувати свої сили на лоскуте. Етапи роботи наступні:
В якості заготовок можна використовувати старі диски, металізований картон – все, що блищить і відбиває світло.
