У Російському державі
Титул «ясновельможний князь» був наданий в 1707 році Петром I Олександру Меншикову, його найближчого сподвижника. А в 1711 році його отримав Дмитро Кантемір, Молдавський господар, російський сенатор і таємний радник. Раніше вони, за ряд особливих заслуг перед державою, були зведені в гідність князів Священної Римської імперії.
Далі цей титул надавався та іншими царськими особами. Так, наприклад, імператорами, правлячими Священною Римською імперією, титули князя і світлості були пожалувані Григорію Орлову, Григорію Потьомкіну і Платону Зубову. А потім ці титули були визнані Катериною Великої.
Спадковий титул світлості міг даватися як разом з княжим, як, наприклад, графам М. І. Кутузову і В. Ф. Паскевичу, так і окремо від нього. Так було, наприклад, з потомственим князями П. М. Волконським і Д. В. Голіциним.
Згідно з положенням «Установи про Імператорської прізвища», аж до 1886 р. молодшим дітям, рождавшимся у правнуків імператора, і їх нащадків по чоловічій лінії покладався титул «світлість». А потім він став надбанням всіх правнуків і чоловічих нащадків Імператорського будинку по низхідній лінії, народжених у законному шлюбі.
