Частина старовинних слів для сучасників звучить як безглуздий набір букв. Вони давно вийшли з ужитку і сьогодні зустрічаються лише у підручниках, словниках та в лексиконі літніх людей. І як на такому тлі розібратися: це дбайливий працівник, а ось той – не дуже? Який характеристиці протиставляти яскравий епітет і коли? Невелика філологічне дослідження допоможе впоратися з ситуацією і відповісти на всі виниклі питання.
Чого зволить господар?
Досліджуваний термін походить від дієслова «рачить», а далі від давньоруського кореня. Близькі за змістом поняття є в багатьох східнослов’янських мовах. Так, у словенському родинні смисли для «дбайливий» це:
- вподобу;
- хотіти.
Мається на увазі добра воля людини, його самостійне бажання робити що-небудь. Одночасно в польському можна знайти raczyć, яке перекладається:
- зробити ласку;
- пригощати.
Що передбачає хлібосольність будинку, гостинність.
Коли доречна характеристика?
Іноді виникають ситуації, в яких формулювання здається недоречною. Сьогодні можна почути багато добрих слів про дбайливого господаря, але при цьому нічого про таке ж працівника. Причиною стало злиття двох незалежних і самодостатніх трактувань. Зараз на першому плані значення:
- доцільний;
- господарський;
- бережний.
Колоритним застарілим поняттям вказують на людину розумну, знає ціну грошам і вміє ефективно витрачати ресурси. Однак у той же час існує інша розшифровка:
- старанний;
- дбайливий;
- старанна.
Немає ніякого протиріччя. Якщо розмова заходить про ведення селянського господарства, керівництві садибою або великою корпорацією, то власник дбайливий – це благо. Він уважно відстежує найменші зміни на ринку і заздалегідь піклується про можливі труднощі.
З іншого боку, є менш популярний і також доречний варіант для позначення рядового співробітника – простого бухгалтера, який не грає ролі в прийнятті рішень, але від чийого дбайливого ставлення до заповнення документів залежить майбутнє фірми, відсутність гіпотетичних проблем з податковою службою або кредитними організаціями.
Як правильно говорити?
В рамках повсякденного спілкування немає потреби забивати лексикон. Зустріти звучне визначення «дбайливий» – це велика удача. Воно прикрашає мова, надає відтінок вишуканості, але гармонійно виглядає лише в антуражі театральної постановки або роману про минулих століттях. В устах сучасної людини книжковий термін здається атавізмом і спробою ухильно, без конкретики описати переваги тієї або іншої персони.
