Використання перехідника
Являє собою невелику плату з IDE-коннектор на кінці і максимум двома портами SATA із зворотного боку. Підключається безпосередньо до IDE-диска, завдяки чому не займає особливого місця всередині системного блоку. Не знадобляться і шлейфи IDE: SATA-кабель підключається прямо до перехідника. З недоліків – низька швидкість передачі даних, необхідність перемикання джемперів як на диску, так і на перехіднику, що досить часто ускладнює налаштування, а також необхідність зовнішнього живлення (двох або трьохпіновий роз’єм 12V, підключається кабелем кулера системи охолодження у відповідне гніздо на системній платі).
Використання PCI-контролера
Виконує ті ж функції, але не вимагає зовнішнього живлення, отримуючи все необхідне через PCI-підключення. IDE-шлейфом з’єднується зі старим жорстким диском SATA-кабель підключається до системної плати. Проблемою може стати масивна відеокарта, неабияк з’їдає вільний простір системного блоку: для контролера може просто не залишитися місця.
І той, і інший адаптер є двосторонніми, дозволяючи підключати як жорсткі диски старого зразка до сучасних материнських плат, так і навпаки.
Слід мати на увазі, що підключення завантажувальних дисків на постійній основі відчутно знизить швидкість роботи системи. Тому адаптери слід використовувати або для допоміжних дисків (в якості сховища даних, наприклад), або як тимчасовий захід.
