Святиня, втілена в камені
Новий кам’яний храм був закладений у липні 1903 року поруч зі своєю дерев’яною попередницею, яку знову розібрали і перевезли для установки в село Товарково, де їй і судилося згоріти в вогні революції». У його західних вхідних дверей досі височить каплиця, споруджена на місці, де колись містився її вівтар.
Зведений в Тулі храм Дванадцяти Апостолів своїм зовнішнім виглядом повністю відповідає українському архітектурному стилю, дуже поширеного в той період. Основний об’єм будівлі являє собою куб, увінчаний п’ятьма великими банями. Виконані вони в псковському, так званому луковичном стилі.
Святковий і ошатний вигляд п’ятиглавому храму надають численні елементи декоративного оздоблення, наличники вікон, кокошники і балясини (невеликі стовпчики), пофарбовані в білий колір. Дзвіниця ж виконана у вигляді спрямованого нагору шатра, що часто зустрічається в храмових будівлях російського Середньовіччя, але в XVII столітті забороненого указом патріарха Никона як такого, що не відповідає церковним канонам.
Як у колишні часи, так і сьогодні всередині храму поміщаються три вівтаря. Головний з них освячений в честь Дванадцяти Апостолів Христових, північний присвячений святителю Миколаю, а південний – великомучениці Катерині. Особливою визначною пам’яткою є дерев’яний різьблений вівтар, багато прикрашений позолотою. Не поступається йому своїми художніми достоїнствами і підлогу, викладений різнобарвною метласької плиткою.
