«Червоний Дракон» (2002 р.)
Після неперевершеного успіху «Мовчання ягнят» і досить рішучого продовження творці серії вирішують повернутися в минуле і там знову зануритися в протиборство Лектора і Уїлла Грема. Пріквел, поповнив хронологію Ганнібала Лектора, вийшов на подив вдалим багато в чому завдяки сильному акторському ансамблю. Напарниками Ентоні Хопкінса стали Е. Нортон, Х. Кейтель і Р. Файнс. Погодьтеся, це самий незвичайний акторський склад у фільмі жахів. Але в цьому полягає вся принадність «Червоного дракона», Лектор не перестає дивувати навіть тоді, коли здається, що знаєш про нього абсолютно все.
«Мисливець на людей» (1986 р.)
Робота Майкла Манна не стала культовим шедевром, але вона заслуговує поваги як мінімум за те, що в ній показано насильство. Глядач під час перегляду з головою занурюється в божевільну жорстокість настільки, наскільки дозволяє його уяву. Особливо показовий у цьому відношенні епізод «бесіди» психопата, що носить прізвисько Зубна фея, з нещасним репортером Фредді Лаундсом. Його публікація дуже не сподобалася маніякові, і той вирішив розправитися з автором. Але він не поспішає вбивати свою жертву злочину передує показ слайдів, після слід сумбурна лекція про природу Зла, потім жахливий поцілунок, під час якого маніяк з’їдає губи журналіста. На щастя, у цей страшний момент камера залишає місце тортури, публіці чути лише крик Лаундса. Творіння Майкла Манна представляє певну цінність для шанувальників образу антагоніста, воно вдало вписується в хронологію Ганнібала Лектора.
