Цінність — у контрасті
Отже, фільм «Романс про закоханих». Актори зуміли втілити задум сценариста і режисера навіть краще, ніж передбачалося спочатку.
А вийшло це через контрастності історії. В армії головний герой показує себе героєм, рятуючи інших людей. Після того, як йому довелося провести кілька місяців у глухих снігах, він повертається додому й одержує орден. І весь цей час він жив з упевненістю в тому, що повернеться до Тані, вони створять сім’ю.
Але з’ясовується, що його Таня — вже дружина іншої людини. Вона вже якось звикла до сумної думки, що її наречений мертвий. З часом вона виходить заміж за друга дитинства. Тепер вона вже не така, як ще два-три роки тому.
Для Андрія Кончаловського найбільш цінним в цій картині був контраст між першою частиною, повної радості Сергія, і другий, в якій він після розлуки з коханою дівчиною переживає емоційне смерть і раптово виявляється в чорно-білому, засніженому світі дивного спального району. Саме там він і знаходить собі дружину — непогана, але трохи грубувата дівчина. Їй він теж, як і Тані, буде говорити про кохання, але тепер стане кривитися, ніби відчуваючи біль.
В цих відносинах не буде ні пісень, ні віршів. А спільний з дітьми перегляд мультфільму «Ну, постривай!» подібно ходіння босими ногами по вугіллю — адже з Танею вони дуріли, коли грали у Вовка і Зайця.
Сергій був шалено закоханий і відразу втратив свою любов. Але він продовжував жити, тому що саме такі важкі ситуації і є один з елементів дорослішання.
