Знімальний процес
Як вже говорилося вище, режисером фільму “Годинник” виступив англієць Стівен Долдрі, раніше відомий своєю картиною “Біллі Елліот”, а згодом зняв знамениті стрічки “Читець”, “Моторошно голосно, позамежно близько” і “Звалище”. Сценарій Девіда Хэйера, потрапив в руки Долдрі у 2000 році, настільки вразив режисера, що він прочитав і його, і однойменний першоджерело Майкла Каннінгема за один день, твердо вирішивши екранізувати матеріал.
Новела про кожній героїні знімалася окремо. Спочатку в Нью-Йорку був весь відзнятий матеріал з Меріл Стріп – це було нескладно, адже Кларисса Он існувала в сучасності, а місця, де вона з’являлася протягом дня, були детально описані автором книги.
Другий на черзі була Джуліанна Мур – у ролі її місця проживання, а саме Лос-Анджелеса 50-х років, виступив сучасне курортне місто Форт-Лодердейл, розташований в південній Флориді. Цікаво, що сцену, в якій втратила свідомість Лору захльостують потоки річкової води, знімали по-справжньому: гігантський куб-павільйон з декораціями кімнати на спеціальному тросі заштовхали всередину резервуара ще більшого розміру, вщерть заповненого водою, взятою з довколишнього озера.
Останніми отснимались сцени за участю Ніколь Кідман. Передмістя Лондона, в яких на той момент жила Вірджинія Вулф, довелося знімати в самому Лондоні – реальна місцевість сильно змінилася з моменту, коли там жила і покінчила з собою знаменита письменниця. Кожен знімальний день Кідман починався зі складного гриму з використанням накладного носа, додає портретну схожість з Вулф. Продюсер картини Харві Вайнштейн був проти “нівечення” актриси, але режисер наполіг і не помилився – сама Ніколь згодом зізнавалася, що в такому вигляді просто їй було вживатися в образ лише на секунду глянувши в дзеркало.
Не уникла необхідності гримуватися і Джуліанна Мур, граючи роль літній Лори Браун в новелі про Кларисі Геть. Заради нетривалого появи на екрані актриса проводила в кріслі гримера по 6 годин.
Візуальні “рими”, якими переповнений фільм, були талановито вплетені спільними зусиллями оператора Симуса Макгарві і режисера монтажу Пітера Бойла. Художники по костюмах і декоратори навколишнього оточення героїнь також постаралися створити множинні “переклички” – у стилі одягу, схожих шпалерах, дзеркалах і предметах інтер’єру.
