Додатковий фактор
В деякій мірі до червоного терору в Криму більшовиків підштовхнуло Тимчасовий уряд. За фактом особливою влади воно не мало, але намагалося довести свої права на таку. Така велика кількість бажаючих взяти під контроль півострів стало причиною хаосу. Замість якоїсь влади, запанувала абсолютна анархія. Політично Крим став локацією боротьби націоналістів і більшовиків. Офіцери, соціалістичні напрями, сопротивлявшиеся обом, практично усунулися від конфліктних питань. Були при цьому ще й дві сили, які виступали проти насильства, але обидві вони відрізнялися слабкістю і невеликим числом послідовників. Мова йде про меньшевиках, народних соціалістів. Інші прагнули до насильства як найефективнішого засобу досягнення бажаного, і першими були більшовики.
Перші події
Встановлення радянської влади в Криму відбувалося поступово. У 17-му 6-10 жовтня організували корабельний з’їзд і вирішили відправити у бік Дону моряків, які допоможуть утвердитися радянської влади та придушити протистоять революції руху. Офіцери командування флоту висловилися проти такого заходу, їх позицію оцінили як контрреволюційну. З 15-го числа того ж місяця почали самовільно заарештовувати тих, хто здавався недостатньо лояльним до радянської влади. Незабаром чорноморці зазнали поразки. В цьому звинуватили командування, поблизу Тихарецкой розстріляли одного з чотирьох офіцерів. 10 грудня в Севастополь прибули десять загиблих в боротьбі з козаками моряків. Через день прибутку живі. Похорони перетворилися на демонстрацію, учасники якої вимагали вбивства офіцерського складу. 12 грудня таке і сталося – з офіцером на «Фідонісі». Коли мічман зробив зауваження кочегару, погано який виконував свою роботу, той накинувся на нього і вбив.
Згадуючи події 1905-го, 12-го, не надто тягнули з розправою начальницьким складом. Якщо раніше розстрілювали бунтовавших матросів, тепер вирішили вбити всіх тих, хто був залучений до справи з протилежного боку. Постраждали і морські службовці, і сухопутні. Тільки 15-го числа розстріляних було 32 людини. Тіла скинули у води. Всього за той час у Севастополі розлучилися з життям 128 осіб з числа керівного персоналу. 16-го числа з боку рад висловили осуд вбивства, при цьому сучасники відзначали, що більшовики передбачали такий розвиток подій.
