Пояснення фактів
Коли в радянські часи піднімалися питання червоного терору (в Севастополі, Сімферополі та інших населених пунктах), переважно вчені пропонували розглядати подію як стихійну активність народу, спровоковану буржуазним шаром, до цього прятавшимся за організаційними спинами. Маси, як казали радянські історики, знесилилися від гніту ненависті й жорстокості і виступили проти. Звичайно, незгодні з такими висновками були, але їх чисельність виявилася несуттєвою, їх голоси нікого не цікавили.
По мірі прогресу ситуації терор зійшовся з місцевою політикою більшовиків. У лютому трапилася нова спалах, спровокована декретом РНК. Сумарно за той час постраждало від тисячі і більше осіб, з яких основний відсоток – морські офіцери. Саме із-за терору багато вижили звернулися до білого руху. Корпус офіцерів зазнав великих втрат. Вижили залишили флот і покинули Крим, тому боєздатність знизилася до нульової. Демобілізовані матроси стали екстремістами. В основному це були люди з новоросійських сіл, і в рідних місцях вони активно влаштовували все у відповідності з новою владою, організовуючи полуразбойные загони. Вважається, що саме з-за цього бої тут були особливо жорстокими.
