Протистояння з більшовиками
Після бойової організації есерів головною загрозою для самодержавства були більшовики. До них була прикута пильна увага з боку агентів різного рівня. Докладно про це пише в своїй книзі “Історія більшовиків в документах царської охранки” Микола Старіков.
Серед величезного числа партій у Росії початку XX століття саме більшовицька виділялася цілеспрямованістю і цілісністю.
У своєму дослідженні автор детально описує, як взаємодіяли царська охранка і революцеонеры. Як з’ясовується, серед більшовиків було чимало зрадників, провокаторів і подвійних агентів. Інформація про це збереглася в численних документах. У книзі наведено донесення зовнішнього спостереження, партійні псевдоніми, відкриті листи.
Дії за кордоном
З 1883 року охранка діяла і за кордоном. У Парижі було створено підрозділ для спостереження за емігрантами з революційними поглядами. Серед них були Петро Лавров, Марія Полонська, Лев Тихомиров, Петро Кропоткін. Цікаво, що в число агентів входили не тільки російські, але і місцеві французи, які йшли вільнонайманими.
До 1902 року керівником закордонної охранки був Петро Рачковський. Ці роки вважаються часом розквіту її діяльності. Саме тоді була розгромлена народовольческая друкарня в Швейцарії. Однак потім у немилість потрапив сам Рачковський, якого запідозрили у співпраці з французьким урядом.
Коли про сумнівні зв’язки глави зарубіжної охранки стало відомо міністру внутрішніх справ Плеве, він негайно направив в Париж генерала Сильвестрова, щоб перевірити обгрунтованість даних відомостей. Незабаром Сильвестров був виявлений убитим, мертвим знайшли і агента, який доніс на Рачковського. Його прибрали зі служби. Продовжити кар’єру йому вдалося в 1905 році в департаменті поліції під керівництвом Трепова.
