Про себе, про підлеглих і знову про себе
Більшість авторів бізнес-літератури вибирають позицію нейтрального експерта. Оцінюють можливості і ризики викладається теорії, пропонують читачам скласти власну думку на основі цих оцінок.
У книзі М. Батирева присутність автора відчувається з перших сторінок і до фінальної рядка. По-іншому і бути не може, адже це опис особистого досвіду, здобутого потом і кров’ю. Хроніка військових дій у викладі безпосереднього учасника не може бути нейтральною. Використовується автором лексика народжує тільки такі асоціації. Від “бійця” і керівника “бійців” не чекаєш глибокого аналізу ситуації. Підсумок кожної з історій заздалегідь відомий: “Максим – молодець!”. І це навіть забавно. Багато хто відзначає, що у відгуках про “45 татуювань менеджера” Максима Батирева, що там занадто багато його самого. Але інакше ця книга не була б написана.
Співробітників-підлеглих менеджер Батырев, як справжній комбат, ділить на “своїх і чужих”. Чужі – це “слабкі”, “терористи”, “живуть не метою, а мрією”. Якщо не вдається з “чужого” як “свого”, він вважається “моральним інвалідом”. Свої – це “однодумці”, “зграя, яка копіює ватажка”. Не обговорюють рішення і захищають інтереси керівника. Твердо засвоїли, що одного разу їх обов’язково звільнять. Напівтонів немає. У палітрі М. Батирева тільки дві фарби.
Якщо ці “татуювання” не викликають у читача сумнівів, то й створений образ керівника йому близький і зрозумілий. Самий сильний, справжній ватажок, у відповіді за все і всіх. Не сумнівається і не довіряє до кінця нікому. Лідер-менеджер не розслабляється і не виходить з образу ні на хвилину. Починаючому керівнику треба тільки скористатися запропонованими варіантами дій. Приклад М. Батирева – успішне втілення такого образу життя.
