Лев Семенович Виготський був одним з основоположників сучасної психології. Його дослідження привели до появи найбільшої психологічної школи в Радянському Союзі. Його спадщина багато разів переосмысливалось, було забуто і відкрито заново. Досі суперечки про теорії Виготського ведуться на міжнародному рівні.
Ранні роки
Лев Семенович Виготський (справжнє ім’я – Лев Сімховіч Вигодський) народився в 1896 році в білоруському місті Орші, де сім’я його батьків була змушена жити за межею осілості. Незабаром вони переїхали в Гомель Могилевської губернії. В кінці XIX століття це місто було центром торгівлі і промисловості.
Батьки Виготського цінували освіченість, володіли широким кругозором і намагалися прищепити своїм дітям любов до мистецтва й науки. Найкращим відпочинком в сімействі були читання і поїздки в театр.
Перший вчитель юного Лева, Соломон Ашпиз, активіст соціал-демократичної партії, спонукав учнів розвивати вільне мислення з допомогою сократичного діалогу. Ще до вступу в гімназію Лев вивчив англійську, давньоєврейську та давньогрецька мови, а пізніше до них додалися латинь, французька, українська та німецька.
Після успішного закінчення гімназичного навчання Лев Виготський збирався вивчати філологію в Московському університеті, але отримав відмову. У той час євреї не могли вільно обирати спеціальність. Тоді Виготський вступив на медичний. А після перевівся на юридичний факультет. Крім цього він відвідував лекції з психології та філософії Р. у Шпета та П. Блонського в Народному університеті, а після 1917 року і зовсім перевівся туди.
