Системний аналіз (основи системного аналізу) представляється у вигляді комплексу засобів і способів, які необхідні в розробці і конструюванні багаторівневих об’єктів, методів вироблення, аргументації та прийняття рішень з питань конструювання, а також для управління соціальними, технічними, економічними та суміжними (людино-машинними) системами.
Історична замітка
Існує суміжне визначення – системний підхід, але дане поняття є збірним. Виникнення системного аналізу (основ системного аналізу) відбулося в 60-ті роки минулого століття завдяки розвитку системотехніки. За методичним характеристикам і в теорії, основа системного аналізу складається з загальної теорії систем та системного підходу.
Системний аналіз (СА) фахівці використовують у дослідженнях штучних систем, але основна роль у процесі дісталася людині. Використання такого підходу в вирішенні управлінських питань тягне за собою стихійність вибору в умовах неоднозначності, наявність якої пов’язане з наявними суміжними факторами, що не можна оцінити з кількісної точки зору. Процес СА спрямований на пошук альтернативних варіантів вирішення питання та обчислення масштабів невизначеності, в результаті чого порівнюються варіанти з відповідним необхідним критеріям для досягнення ефективності.
