Особливості віровчення в розумінні суті деяких заборон
Заборона музики в ісламі – одна з найбільш спірних і складних тем, про яку століттями сперечаються духовні особи, філософи, сходознавці та інші вчені люди. Дійсно заборонені музика і танці? Як же тоді бути з всесвітньо відомим танцем живота? Чому про слухання музики написано в багатьох творах збірки «Тисяча і одна ніч»?
Однозначно відповісти на питання про те, як слід розуміти заборону музики в ісламі, віруючому може тільки імам. Але і в цьому випадку те, що скаже духовне обличчя, буде лише однією з можливих трактувань суті цієї заборони. В Сунні і Корані однозначно і прямо заявлено заборона на увагу «жінкоподібних чоловіків», грають на музичних інструментах. Спір про заборону на музику триває не один і не два століття, вона почалася, згідно з переказами, після зміни перших трьох поколінь мусульман.
Дуже неясним є заборона на зображення. Іслам заборону цей начебто трактує без розбіжностей, на відміну від обмеження на музику. Згідно священним текстам, не можна малювати, зображати, а ось, наприклад, викладати мозаїку можна. Але в сучасному світі існують такі речі, як відеокамери, фотоапарати. Потрібно вважати сімейну фотографію гріхом? Чому портрети Саддама Хусейна висіли в кожній установі, адже він був не тільки диктатором, але і мусульманином? А як бути з телебаченням? Зображення на екрані порушує харам?
Харам обмежує те мистецтво, яке претендує на факт створення, а його автор – на роль творця. Якщо людина не вважає, що в той момент, коли пише картину або робить фотознімок, він творить свою Всесвіт, як Творець цей світ, то гріха немає.
