Чи потрібно дотримуватися заборони щодо не мусульман?
Знаючи, які обов’язки і заборони іслам поклав на віруючих, більшість жителів центральної Росії, тих, хто застав роки розвалу СРСР і епоху перебудови, обов’язково зададуть.
У кожному великому місті в ті роки з’являлася велика кількість приїжджих, які сповідували цю релігію. Люди тікали з Карабаху, приїжджали торгувати і заробляти з Азербайджану, шукали кращого життя і народжені в інших місцях, наприклад, в Чечні. Багато згадають про те, як страшно було проходити молоденьким дівчатам повз ринків, поруч з якими обов’язково колом сиділи чоловіки на корточках або ж стояли. Кожну проходить обсипали шквалом коментарів, які складно прийняти за компліменти, хапали за руки, намагалися зупинити. Та й телевізійні кримінальні передачі були сповнені сюжетами про дії мігрантів, що абсолютно не відповідає змісту харама.
Пияцтво, куріння, розпуста, обман, насильство – все це заборонено Аллахом. Однак побачити це можна було повсюдно. Така поведінка багато в чому сформувала упереджене і негативне ставлення до ісламу в цілому.
Багато людей переконані, що всі заборони відносяться лише до самих мусульман. Дії ж, вчинювані щодо іновірців, гріхом, порушенням харама не є. Однак це не так. Харам потрібно дотримуватися кожному мусульманину, іншими словами, заборона стосується самого віруючого. Заборонено вчиняти конкретну дію в будь-яких обставинах. Наприклад, думка про те, що не можна чинити перелюб з мусульманкою, а з християнкою можна, або ж обважити іновірця – не гріх, помилково.
Тобто харам не виділяє об’єкт дії. Аллах забороняє сама дія, незалежно від того, до кого воно застосовується.
