Акорди
Коли стало більш-менш зрозуміло, з чого почати гру на гітарі, слідують познайомитися з назвами тризвуків. Кожен акорд зазначається латинською літерою, яка підказує його головну ноту, це: C — до; D — ре; E — мі; F — фа; G — сіль; A — ля; H — сі. Мініатюрна додаткова m говорить про те, що мінорний тризвук. У всіх інших випадках акорд є мажорним.
На папері вони зображуються у вигляді спеціальних схем – аплікатури. Це такий квадрат, розлініяний шістьма горизонтальними смужками і трьома вертикальними. Місця для пальців зазвичай позначені жирними крапками. Також присутній нумерація лада, яка прописана римськими цифрами. Є більш докладні аплікатури, в яких зазначено, якими пальцями тиснути на струни і які струни звучати не повинні. Наприклад, Am береться наступним чином: подушечка вказівного пальця ставиться на другу струну першого лада; середнього – на четверту другого; безіменного – на третю того ж лада. Подібний принцип використовується і з іншими простими акордами, а в схемах завжди показано, куди потрібно натискати.
Коли вам вдасться освоїти три стандартних гітарних тризвуки, можна вивчити ще кілька, щоб навчитися грати більш складні композиції. C, A, D, Dm Em досить прості, а от F, Fm і H набагато складніше і можуть змусити вас понервувати. Справа в тому, що останні, виконуються за допомогою «барре». А це означає, що вказівний палець кладеться на всі струни лада, а на іншому потрібно затискати ще 2-3 струни. Домогтися чіткого звучання непросто, однак практикуючись, ви зможете освоїти і їх. Можна вивчити що-небудь з Віктора Цоя або «Арії» — тоді навчання стане приємним заняттям. У наш високотехнологічний час можна дізнатися, як грається будь-яка пісня, а незнайомі акорди – вивчити.
