Успіх європейського Заходу
Успіх середньовічних західноєвропейських міст Васильєв бачить у феодалізмі, який стає модифікацією східної структури суспільства. Їй властива тяга до консервативності і стабільності. При цьому в самому місті влада заснована на античному типі самоврядування. Це зумовлює успіх Заходу порівняно з традиційним Сходом.
Відродження і Реформація, що відкрили шлях до вільнодумству, а також століття Освіти і Великі географічні відкриття стають вирішальними етапами у формуванні історичного процесу античного міста, який постійно зміцнював свої позиції з тих пір. Швидкими темпами йому вдавалося обганяти статичний і традиційний Схід.
У XV-XVI століттях Захід, який спирався на античні традиції, зумів поставити в колоніальну залежність від себе практично весь інший світ.
“Світова село” бере на себе керівну роль
Третя ключова ідея Васильєва була заснована на тому, що ліберальний антично-буржуазний шлях еволюції, довівши свою перевагу, виявився практично власним могильником. При цьому історик вважав, що це сталося не в результаті не виправдали себе марксистських розрахунків на європейський пролетаріат, не задоволений буржуазією. Виною всьому стало те, що роль пролетаріату на себе взяла “світова село”, незадоволена своєю відсталістю, тобто світ, який розвивався поза Заходу.
Прискорення темпів індустріалізації і модернізація разом з соціальною політикою влади, що обирається народом, призвели до того, що капіталістичні країни значно збагатилися. Світ поза Заходу на це гостро реагував, починаючи з більшовицькою Росією, яка зазнала краху під час Першої Світової війни, а закінчуючи тоталітарними режимами, ощутившими гіркоту тієї війни. До них він відносив німецький нацизм, італійський фашизм, багато інші корпоративні держави Америки та Європи. Все це на протязі XX століття істотно змінило вигляд планети.
В умовах панування капіталістичного ладу на зміну тріумфу буржуазії приходить тоталітарний терор. У XX столітті саме це стає причинами Другої Світової та холодної війни, які проходили на тлі деколонізації країн, істотно отстававших у своєму розвитку.
Наступним чинником стає прискорення їх відтворення. Васильєв зазначає, що при збільшенні чисельності населення планети в ХХ столітті з півтора мільярдів чоловік до шести з половиною мільярдів, в Африці зростання населення виявився майже 10-кратним, а в західних країнах практично непомітним. Це призвело до нового розквіту агресивної експансії фундаментального ісламу, заснованого на середньовічних традиціях.
Якщо слідувати концепції Васильєва, процес еволюції людства заснований не на успіхи в економіці і продуктивних силах, а залежить від ідей, що належать творчої меншості. Саме за рахунок цього створюється фундамент для еволюції або з’являються обмежуючі фактори. Правильні ідеї стають основою для процвітання, а помилкові або їх повна відсутність веде до ентропії, за якими криється зупинка в розвитку, репресії, терор, деградації і руйнування.
Запропонована концепція викликала чималий резонанс. Частина вчених прийшла до висновку, що ідеї, викладені Леонідом Сергійовичем Васильєвим, засновані на максимально простою схемою, покликаної підпорядкувати собі всю реальну історію. Дослідники при цьому вказують на численні протиріччя в роботі героя нашої статті, порушення логічних зв’язків, вільне поводження з трактуванням історичних подій, спрощення, відверті ляпи, які не дозволяють ставитися до роботи з повною серйозністю.
