Філософія здорового глузду
Поняття здорового глузду широко використовувалося в повсякденній мові й численних філософських доктринах в минулому. Один з найбільш детальних аналізів здорового глузду був зроблений Томасом Рідом. Мета вчення філософа – бути аргументом проти скептицизму Девіда Юма. Відповідь Ріда на скептичні і натуралістичні аргументи Юма полягав у тому, щоб перерахувати набір принципів здорового глузду (sensus communis), які складають основу раціонального мислення. Наприклад, кожен, хто виступає з філософським аргументом, побічно повинен припускати певні переконання такі, як «Я говорю з реальною людиною» і «Існує зовнішній світ, закони якого не змінюються».
Його теорія пізнання справила сильний вплив на теорію моралі. Він вважав, що епістемологія є вступною частиною практичної етики: коли філософія підтверджує нас в наших спільних переконаннях, все, що нам потрібно робити, – це діяти у відповідності з ними, тому що ми знаємо, що правильно. Його моральна філософія нагадує римський стоїцизм з акцентом на свободу суб’єкта і самоконтроль. Він часто цитував Цицерона, від якого і прийняв термін «sensus communis».
