Походження
Аж до XVII ст. на півдні Азербайджану жив стародавній народ, який розмовляв азері, відноситься до північно-західної групи іранських мов. Починаючи з XI ст. чисельність цієї народності почала поступово скорочуватися, а її мова – поступатися місцем тюркських діалектів. До кінця монгольської епохи корінне іранське населення практично повністю прийняло мова тюрків.
Крім тюркських коренів, в талиській присутній і мідійський компонент. Мідійський мову в давнину був дуже близький до перського. Доказом впливу культури мідян служать хороводні пісні на талиській мовою – «халай» і «холло». Вони здавна побутували серед жінок даної народності. За давнім переказом, раніше в них брали участь і чоловіки, танцюючи в одній з сторін хороводу. Їх влаштовували на честь Ло (або Лу, Лотани) – дракона, що втілює стихію вогню і води. Вірмени в давнину називали мидийцев «драконидами», що відбулися з роду Аждагака (від перс. «аджага» – «дракон»). В подальшому традиція водити такі хороводи збереглася у весільному обряді талишів.
У словах талишської мови можна виділити паралелі з іншими мовами: арабською, російською, іранським, перською.
