Хочу — працюю, хочу — лінуюся?
Праця і соціальні відносини забезпечують науковий прогрес, технічне вдосконалення виробництва. Економічна міць і незалежність держави безпосередньо залежать від працездатності і свідомості його громадян. Це, в свою чергу, стимулює розвиток важливих сфер буття — соціальної, праці та трудових відносин.
Людина свідомо вибирає професію і оволодіває в процесі навчання теоретичними знаннями і практичними навичками.
Перед ним відкриваються горизонти самостійної та творчої діяльності, нових відносин у сфері праці, тобто відбувається його розвиток як особистості, вростання в суспільне життя, задовольняються потреби у визнанні його повноцінним членом соціуму.
Таким чином, працювати або не працювати — це не особиста справа людини. Яке його ставлення до праці, таке і до держави в цілому. Воно зацікавлене в тому, щоб діяльність її громадян на будь-якому терені була свідомої, творчої, цілеспрямованої, корисної суспільству.
