Історія розвитку соціалізму
Закріплені в теорії соціалістичні вчення з’явилися ще в античності. Більше двох тисяч років назад народження давньогрецького філософа Платона спричинило за собою і народження платонізму, просоченого соціалістичними ідеями. В його працях, зокрема в діалозі «Держава», можна побачити, яким філософ уявляє собі ідеальну державу. У ньому немає приватної власності, ні класової боротьби. Державою керують філософи, захищають його варти, забезпечують годувальники: селяни, ремісники. Держава контролює всі сфери життя суспільства.
Принципи соціалістичного ладу в майбутньому простежуються в єретичних течій часів Середньовіччя: у катарів, апостольських братів та інших. Насамперед вони заперечували будь-які форми власності, крім громадського, а також шлюбні союзи. Пропагуючи ідеї вільної любові, різні єретичні руху виступали не тільки за спільність майна, але і партнерів. Пізніше, у часи Реформації, багато філософські праці транслюють ідею загального майна, а також обов’язковості праці.
На роки Великої французької революції потрапляє перша спроба втілення в життя доктрини соціалізму. У французькій столиці в 1796 році соціалістичний лад став ідеалом таємного товариства, який готував державний переворот. Воно збудувало концепцію нового французького держави і суспільства, яка багато в чому нагадувала соціалістичну. Так само заперечувалася приватна власність, вводився принцип обов’язкової праці. Пріоритет надавався розвитку колективного, а не індивідуального – особисте життя контролювалася владою.
