Управління
Влади відзначали, що аналіз функцій соцзмагання демонстрував його величезне значення у розвитку та житті суспільства. Тому з часом управління ним стало важливим важелем господарського будівництва. Вважалося, що при вмілому використанні можна досягти тактичних і стратегічних цілей у соціальному та економічному розвитку країни.
Управління соцсоревнованием вимагало певної специфіки, так як це був складний соціально-економічний процес. Йому були притаманні загальні функції, наприклад, організація, планування, контроль, стимулювання. При цьому його планування передбачалося не шляхом затвердження конкретного плану з кількісним визначенням результатів, а шляхом наказу, визначення мети, вироблення напрямки змагання.
Беручи до уваги всю специфіку соцзмагань, проводилася масштабна робота по роз’ясненню цілей на даній дільниці виробництва для різних груп працівників, враховуючи їх роль у динамічному процесі виробництва, а також пропаганду передового досвіду його поширення. Адже соцзмагання проводилися не тільки в Радянському Союзі, але і в більшості країн, що входили в соціалістичний табір.
Після вироблення конкретних цілей змагання, а також особливостей виробничо-господарської діяльності колективів, головним в управлінні стає координація зусиль всіх виробничих ланок.
Завжди відзначалося, що велику роль в управлінні соцсоревнованием грає його стимулювання. Вважалося, що активізувати громадську і виробничу діяльність необхідно, задовольняючи різні потреби працівників. При цьому велике значення надавалося поєднанню моральних і матеріальних стимулів. Постійно наголошувалося, що змагання, засноване тільки на моральну складову, містить у собі небезпеку перетворитися на порожню формальність, пустозвонство і галас. Змагання, засноване виключно на матеріальній зацікавленості, ризикує втратити важливого соціалістичного змісту.
Всього в процесі управління соцсоревнованием виділялося чотири фази. Перша ставилася до збирання всебічної інформації про існуючому положенні соцзмагання як об’єкта управління. З кількісної сторони важливо визначити склад його учасників, якісна при цьому стає ще більш різноманітною. Вона включає в себе зміст соцзобов’язань, наявність прямих договорів між конкретними ланками колективу, розвиток відносин співробітництва і товариської взаємодопомоги.
Друга фаза цього процесу передбачає формування мети. Для цього аналізується вся зібрана інформація, формулюються вимоги до колективу, оцінюються наявні резерви, складається модель майбутнього стану. У третій фазі основні сили кинуті на розробку способів і шляхів досягнення наміченої мети. Сюди включають розробку декількох варіантів зміни кожного показника, вибір конкретних керуючих для досягнення намічених показників.
Четверта фаза забезпечує зв’язок об’єкта із суб’єктом управління. Вона полягає у впливі організаторів на всю систему змагань, а також в отриманні інформації про результати і нових станах.
Такими способами і методами здійснювалося безпосереднє управління соціалістичним змаганням на всіх його етапах і на всіх рівнях. Дана особливість пристрою планової економіки проіснувала в нашій країні і інших державах протягом кількох десятиліть до кінця остаточно вичерпавши себе, продемонструвавши нежиттєздатність й усю свою безглуздість.
