Моніторинг космічного сміття
Існуючі небезпеки, пов’язані з наявністю космічного сміття, обумовлюють і необхідність постійного дослідження навколоземних орбіт. Спеціальні апарати сканують техногенні відходи за кількома характеристиками, серед яких розмір, маса, форма, швидкість руху, траєкторія, склад та ін. В залежності від величини відстані від Землі застосовується певне обладнання. Наприклад, низька околоземная орбіта системи LEO умовно охоплює дистанцію від 100 до 2000 км. В цьому спектрі діють радіотехнічні, радіолокаційні, оптичні, оптикоэлектронные, лазерні та інші пристрої для спостереження за космічним сміттям. При цьому розробляються і спеціальні алгоритми для аналізу отриманої на даних апаратах інформації. Для об’єднання безлічі фрагментарних даних застосовуються складні математичні обчислювальні моделі, що дають відносно цілісну картину того, що відбувається на конкретному ділянці спостереження.
Незважаючи на застосування високотехнологічних способів моніторингу, поки ще залишаються проблеми відстеження дрібних частинок розміром кілька міліметрів. Такі фрагменти піддаються лише часткового дослідження бортовими датчиками, але цього недостатньо для отримання комплексних відомостей, наприклад, про хімічному складі об’єкта. Одним з напрямів моніторингу таких часток є так зване пасивне вимір. У свій час за таким принципом вивчалися компоненти космічної станції «Мир», повернені на Землю. Суть даної технології полягає в реєстрації ударів досліджуваних частинок про поверхні апарату в умовах відкритого космосу. В лабораторіях піддавалися аналізу ушкодження різного типу, що дозволяло отримати додаткові відомості про космічне сміття. Сьогодні по цьому шляху дослідження працюють бригади космонавтів безпосередньо на орбітах, інспектуючи поверхні діючих кораблів.
