Шоу-бізнес – це діяльність комерційної спрямованості на розважальному терені. Саме так називають проведення заходів, виконання номерів, орієнтованих на розвагу масової аудиторії. Шоу-бізнес – це кіноіндустрія, телебачення, конкурси краси, радіо. У самому широкому сенсі це реклама інформаційних програм, виступи акторів, зйомки кліпів, створення афіш.
Історія
Вперше подібні заходи почали проводитися в глибоку давнину. У Стародавній Греції існували театри, проводилися масштабні спортивні змагання. У Римі своєрідними знаменитостями шоу-бізнесу були гладіатори. І якщо театр розуміли люди з розвиненим естетичним сприйняттям, то бої дивилася будь-яка, навіть сама невибаглива публіка.
З-за підвищеного попиту до подібного роду заходів з’явилися професійні організатори та учасники боїв. Вони виїжджали на «гастролі». По ходу того, як ця область розвивалася, з’являлися і букмекери, які приймали ставки на перемогу тих чи інших зірок шоу-бізнесу давнину.
З-за ризикованості подібних занять, високу ймовірність смертельного результату займалися цим здебільшого раби. Але були і ті, хто йшов сюди добровільно. Відомі випадки, коли гладіатори залишалися в боях навіть після отримання свободи. Найбільш удачливі бійці отримували дорогі подарунки, відсотки від ставок.
Коли антична цивілізація загинула, видовищні заходи канули в Лету. Але в людях потребу в «хліб і видовища» процвітала. В Європі часів розквіту християнства бої гладіаторів засуджувалися, але їм на зміну прийшли нові забави дещо іншого роду. Проводилися лицарські турніри, а жорстокості в суспільстві стало тільки більше – і забави були в дусі тих часів.
Видовищні заходи повернулися в повній мірі в Новий час, коли розвиток отримала сфера послуг.
В Росії
Перший російський шоу-бізнес фактично з’явився в 1854 році. Тоді казенні театри володіли монополією на проведення естрадних показів. А в 1882 році була скасована монополія, і з’явилися приватні підприємці, які заробляли на розвагах.
До 20-го століття в цій сфері назрівала головна проблема – на один захід важко було зібрати багато глядачів. І коли з’явилися радіо, звукозапис, а після – кіно, шоу-бізнесу це дало нове життя. Він став представляти видовища для всього народу.
Колись, аж до 1960-х років, в країні головним глядачем була доросла аудиторія, але потім індустрія стала орієнтуватися і на молодь.
В світі
Найстрімкіше розважальна індустрія розвивалася в західноєвропейських країнах і США. Потреба в дозвіллі ставала все гострішою, попит на продукцію зростав. З’являлися перші скандали шоу-бізнесу, за якими із задоволенням стежили люди.
Щоб задовольнити потреби товариства, підприємці винаходили все більш вишукані способи проводити дозвілля – вони знаходили нові таланти, виробляли епатуючі видовища, в які вкладалися колосальні кошти. Поза Європи і США в шоу-бізнесі це виявлялося менш яскраво. У суспільстві назріла тенденція до американізації.
Розвиток масової культури
Розвиток і реалізація творчості у даній сфері були зумовлені ринком. Об’єкти мистецтва є товаром у даних відносинах, а суб’єкти – споживачами. Сприйняття обумовлено товарно-грошовим обміном. Стимулює його маркетинг.
Шоу-бізнес включає експлуатацію популярності артистів. Плітки шоу-бізнесу широко обговорюються в суспільстві завдяки тому, що більшість бояться жити яскравим життям і вважають за краще стежити за життям інших людей. Головні особи в індустрії – не самі артисти, а продюсери, які продають проекти, створюють імідж, підбирають репертуар, домовляються із засобами масової інформації. Успіх проекту залежить від попадання під смаки споживачів. Інструментів тут є ціла маса: вчасно запущені чутки шоу-бізнесу, особиста чарівність артистів і правильна подача їх образів сприяють збільшенню популярності проекту.
«Зірок» створюють кількома способами. Іноді талановиті люди самостійно напрацьовують свою майстерність, заробляючи гроші на уявленнях. Після вони записують успішні роботи, знаходять фірму, з якою укладають контракт.
Другий шлях – продюсер шукає підходящого для себе виконавця, переглядаючи безліч кандидатур. Як правило, проводиться конкурс на участь у певному проекті. Отримав роль стає новою зіркою.
Доходи
Найуспішніші зірки розраховують на найвищі доходи. Наприклад, чистий прибуток музиканта Пола Маккартні у 2002 році становила 72 000 000 доларів. Дохід зірок – різновид ренти, він цілком обумовлений наявністю попиту на них. Але не всі зірки отримують довічне забезпечення.
Зворотна сторона
Нерідко, отримуючи перші гроші, людина починає «смітити» ними, а до закінчення кар’єри багато живуть тій же життям за звичкою, приходячи в кінцевому підсумку до банкрутства. Найчастіше в шоу-бізнесі не затримуються на кілька десятиліть. У світі набагато більше зірок з зруйнованої кар’єрою, що розорилися, на шляху до слави, ніж прийшли до успіху.
Особливості сфери
В даній галузі відзначаються вкрай великі витрати на маркетинг. При цьому сфера фактично контролюється п’ятьма найбільшими виробниками фонограм – їм належить більше 70 % світового ринку.
З самого розквіту області проявилося протистояння комерційних видовищ і «високого» мистецтва, в якому задіяні талановиті люди. Продукт, розрахований на масового глядача, часто володіє гіршою якістю, не сприяє особистісному розвитку, розвитку мистецтва, але приносить більше грошей.
З наростанням популярності шоу-бізнесу потесненными виявилися елітарні види мистецтва. І на даний момент фактично жодне культурне явище не здатне знайти визнання, поки не знаходить формат шоу. Ринкові відносини стали єдиним шляхом порятунку мистецтва.
Російські реалії
Найбільш популярні на сьогоднішній день не справжні майстри своєї справи, щиро предающиеся роботі, а ті, хто отримав схвалення в колективній свідомості, створив бренд. Успішними стають не талановиті актори, а відповідні віртуальної цінності.
На російській території в часи СРСР існувала жорстка державна цензура. Список вимог до кожного артиста був великим. Оплата їм визначалася їх популярністю. У 1992 році ситуація змінилася.
У 1990-ті роки почався розквіт продюсерських проектів. Як правило, в якості артистки бралася приваблива дівчина, а після починалася інтенсивна «розкрутка». Незабаром її знала вся країна, і починалися гастролі, на яких продюсер разом з найманою артисткою заробляли свої гроші. Роль ЗМІ в шоу-бізнесі Росії виявилася визначальною.
Досі відомо безліч талановитих проектів, фільмів, які так і залишилися в тіні, їх творці не мали бюджету. У той час як на телевізійних каналах, на радіо крутилися і ставали популярними низькоякісні твору, запис яких здійснювалося виключно з метою заробити грошей. Подібна тенденція не проходить безслідно.
Російський шоу-бізнес відстає від західного на безліч кроків. Для західних акул дана сфера нашої країни цікава лише в якості імпортера американської та європейської продукції.
Спроби зацікавити західних споживачів російськими продуктами виявилися провальними. Єдиний гучний прорив на даному терені останніх десятиліть – група «Тату», композиції якої лунали у звичайних торгових центрах США поряд із зарубіжними треками в 2000-х роках.
Відмінності
Фахівці області відзначають той факт, що російські реалії та західний шоу-бізнес сильно різняться. Так, європейські та американські продюсери не беруться проекти, в яких немає творчого потенціалу, з-за великої конкуренції на даному терені. Але в Росії таке зустрічається повсюдно. Прекрасно видно це на прикладі нашого кіно, яке не йде в порівняння з західним. На даний момент фінансова підтримка від Міністерства культури РФ забезпечує 50 % всього бюджету російських кінострічок в рік.
Спонсорується певне коло режисерів, які знімають фільми з чітко простежується агітаційної думкою. Скандально відомий «Фонд кіно» створив ситуацію, за якої без державної підтримки у цій сфері залишатися на плаву фактично не представляється можливим. Відбувається скорочення кількості голлівудської продукції в російському прокаті. Конкуренція фактично відсутня. У той час як на Заході спонсоруються самі якісні проекти. А в умовах конкуренції творці кінострічок прагнуть завоювати глядача своїм талантом.
